Кози можуть незумисне розкидати власну їжу. Те, що впаде на підлогу, вони вже не вживатимуть. Щоб уникнути такої проблеми, варто унеможливити наявність отворів, щілин, низьких бортів та інших подібних особливостей годівниці, яку ви збираєтесь змайструвати. Крім того, деталі конструкції не повинні мати гострих виступаючих частин, якими тварини могли б поранитися.
До заходів безпеки можна віднести наявність достатньої кількості вільного простору. Якщо в господарстві є кілька кіз, необхідно забезпечити окрему годівницю для кожної чи облаштувати сегментовану конструкцію, яка дозволить їм харчуватися з одного місця, не завдаючи шкоди одна одній.
Немає якихось особливих критеріїв, якими потрібно керуватися при створенні місця для годування. Усі господарі майструють такі конструкції по-різному, керуючись лише своєю фантазією та наявними матеріалами. Слід лише дотримуватися простих правил: для кіз потрібна зручна годівниця, але й господареві має бути легко завантажувати до неї різні корми.
Поняття «зручності» передбачає, що:
- тваринам вистачає місця для годування, вони не юрмляться і не заважають одна одній;
- висота споруди виключає можливість застрибування в неї окремих найнетерплячіших особин;
- ємність для накладання корму — максимально універсальна, оскільки в меню дрібної рогатої худоби входить не тільки сіно, їм також згодовують коренеплоди, гілки дерев і зерно.
Обравши місце майбутньої годівниці, важливо продумати її розміри, з урахуванням кількості тварин.
Із інструментів стануть у пригоді рубанок, цвяхи або шурупи, пилка, молоток. Знадобляться дошки та дерев’яні рейки. З дощок збивають піддон, поперечну та бічні стійки. Лицьову частину годівниці зашивають рейкою з кроком 10—12 см. Для складання використовуйте короткі шурупи. Після з’єднання матеріалів цвяхами чи саморізами перевірте, чи не пробили гострі носи планки навиліт, у цьому разі вістря потрібно підрізати болгаркою та зашліфувати наждаком. Лицьові планки найкраще робити з твердих порід деревини — дуба або акації, зачистити та зашліфувати поверхню, але не вкривати фарбою чи оліфою, оскільки кози з цікавості люблять куштувати все на зуб. Піддон потрібно лише підняти на висоту, недоступну для козенят. Для них можна зробити окремі годівниці з невеликою відстанню між рейками. У цьому разі у кожної групи тварин буде свій раціон і набір кормів.
Сіно в таких годівницях не запріває і не стає вологим завдяки провітрюванню потоками повітря, а великий обсяг бункера дає можливість завантажувати корм один раз на добу.
Підготував Руслан ВЛАСЕНКО.
