Ольга Перетята з Полтавщини завжди вирощує багато помідорів. Значну частину заготовляє, а іншу намагається якомога довше зберегти свіжими. Для цього має власні секрети.
Господиня нагадує: знімати помідори з кущів слід до того, як нічна температура опуститься до 4–5 градусів. На грядки виходить удень, коли спаде роса. У другій половині жовтня, каже Ольга Онисимівна, значна частина плодів, надто ж пізніх сортів, ще може бути зеленою. Однак це не страшно: чим зеленіші помідори, тим довше достигатимуть у приміщенні, а отже, довше лежатимуть. У таких, щоправда, є особливість: навіть повністю почервонівши, вони вже не будуть такими ж смачними й ароматними, як достиглі на грядці. Але всі корисні речовини збережуть.
Помідорам для зберігання потрібне темне та прохолодне приміщення. Це може бути погріб, сарай, комора і навіть звичайна кімната. Найкраще — з температурою 8–12 градусів і відносною вологістю повітря 80 відсотків. А якщо потрібно, щоб достигли швидко, заносять на кілька днів у тепло. Перед зберіганням усі помідори сортують за ступенем зрілості та розмірами. Зелені при низьких температурах мають шанси долежати й до Різдва.
На тривале зберігання плоди укладають не більш ніж у два шари в дерев’яні або пластикові ящики з отворами. Кожен шар можна перекласти папером або пересипати тирсою, але тоді дно і стінки мають бути суцільні. Також пані Ольга ділиться хитрістю: перш ніж закласти на зберігання, кожен плід треба обтерти ваткою, змоченою в горілці або спирті. А ще помідори добре зберігаються, якщо обмотати кожен газетою чи папером. Час від часу запаси оглядають на предмет псування. А от у холодильнику зберігати недостиглі помідори тривалий час не варто. Температура тут занизька для достигання, і з часом плоди стануть несмачними.
ІЗ ГІРЧИЦЕЮ
Цей спосіб Ольга Онисимівна вичитала дуже давно в газеті та перевірила на власному досвіді. Збережені в такий спосіб помідори залишаються свіжими до трьох місяців і більше. Це хороший спосіб для людей, які живуть у квартирах. Плоди молочної стиглості миє, висушує та нещільно закладає в попередньо простерилізовану трилітрову банку, на дно якої насипає 2 ст.л. гірчичного порошку. Закладає шар плодів, пересипає гірчицею, далі ще один шар, знову пересипає, і так — поки заповнить банку. Зверху теж насипає гірчиці та закатує банку металевою кришкою. Кожен шар можна ще й перекласти папером, аби гірчиця не осипалась на дно. Зазвичай на одну банку потрібно 5–6 ст.л. гірчиці.
Записала Лідія ГЕРАЩЕНКО.
