Прихильники здорового харчування цінують переваги листкової селери, чия зелень не лише вітамінна, а й надзвичайно ароматна. Листкові сорти утворюють велику розетку листя, невеликий черешок і тонкі розгалужені коренеплоди. Вегетаційний період — 80—90днів. Методика вирощування проста.
За безрозсадного способу насіння важливо висіяти рано навесні, поки в ґрунті вдосталь вологи. Якщо спізнитеся з сівбою хоч на кілька днів, вологість ґрунту знизиться, що перешкодить отриманню ранніх сходів. Не бійтесь холодів, бо селера доволі холодостійка.
На розсаду листкову селеру висаджують у лютому—березні. Насіння заробляють на глибину до 0,5 см, присипають торфом або піском і тримають при температурі 18—20 градусів. Сходи проріджують так, щоб між сусідніми рослинами залишалася відстань не менш як 5 см.
Поливають крізь дрібне сито. Після появи сходів температуру знижують до 14—15 градусів. Температурного режиму важливо дотримуватись, щоб розсада не витяглася. У фазі 2 справжніх листочків пікірують.
Розсаду висаджують у відкритий ґрунт, коли з’явиться 4—5 листочків. Відстань між рядами — 40 см, між рослинами в ряду — 10—15. Верхівкову бруньку не можна засипати землею. Розсада витримує невеликі заморозки.
Ґрунт має бути родючий. Листкова селера не любить кислих ґрунтів, тому перед посадкою їх треба вапнувати. Навесні при перекопуванні вносять до 20 г сечовини, 40 г суперфосфату та 15 г хлористого калію на 1 кв. м. Посадки підживлюють через 7—10 днів після висаджування або через 15—20 днів після появи сходів, а потім через 20—30 днів гноївкою (1:5) чи пташиним послідом (1:10) з додаванням 200—300 г деревного попелу на 10 л розчину. З мінеральних добрив можна взяти 15—20 г сірчанокислого амонію, 30—40 г суперфосфату та 10—20 г калійної солі.
Важливо стежити, щоб на ділянці не було бур’янів, які забивають сходи селери. Регулярно розпушуйте ґрунт, це стимулює ріст кущиків. До речі, листкова селера чудово сусідить із листковим салатом, який, крім того, ще й виконує функцію маячної культури, бо сходить значно швидше.
Насіння селери за кілька днів до висіву замочують у воді, злегка підсушують і змішують для посіву з піском (1:10). Можна обробити його слабким розчином марганцівки. Спочатку селера росте повільно. Дорослі рослини легко зимують. Селера — культура вологолюбна і потребує регулярних поливів.
На зелень селеру, як і петрушку, збирають упродовж літа в міру достигання. Восени перед заморозками листя зрізають повністю, майже на рівні землі. Зберігають так само, як і петрушку, — заморожують або сушать. До речі, листкову селеру можна вирощувати в домашніх умовах на підвіконнях, у теплицях.
Листя селери використовують у кулінарії та для консервування.
Лідія ГЕРАЩЕНКО.
