Слива зажила слави невибагливої культури. Та нерідко вона рясно скидає плоди. Річ у тім, що це дерево потребує регулярних поливів, оскільки його коріння залягає неглибоко в землі. Через нестачу вологи й осипаються плоди, дрібнішають, втрачають смакові властивості та менше зберігаються.
Поливи необхідні протягом усього сезону. Норма поливу залежить від погодних умов, типу ґрунту та інших факторів. У середньому дорослому дереву дають 10 л води раз на тиждень, вранці або ввечері. Або ж 3–5 разів за сезон з розрахунку 3–4 відра на кв.м. Найкраще поливати в канавки завглибшки 15 см по периметру крони. Після поливу ґрунт розпушують і мульчують перегноєм, торфом, перепрілою соломою, тирсою тощо. Мульча затримує вологу та зменшує нагрівання землі влітку.
Надмірне зволоження також небажане. Це може спричинити розтріскування плодів і розвиток хвороб. Крім того, наприкінці сезону поливи скорочують — щоб уповільнити ріст молодих пагонів, інакше вони не встигнуть здерев’яніти та ризикують вимерзнути взимку. Та це не означає повне припинення поливів, адже волога сприяє закладанню квіткових бруньок врожаю наступного сезону.
Після збору врожаю дерева бажано підживити. Якщо в ґрунті немає потрібних макро- і мікроелементів, слива страждатиме. У період наливу плодів на 10 л води дають 3 ст.л. нітрофоски і 2 ст.л. сечовини. Витрата суміші — 2 відра на дерево. Після збору врожаю на 10 л води додають 3 ст.л. суперфосфату і 2 ст.л. сульфату калію. Під кожне дерево виливають по 3 відра.
Пізно восени після опадання листя обов’язково здійснюють вологозарядний полив.
Іван СИМАКОВ, садівник.
