Із болем у шиї хоча б раз у житті стикався майже кожен, а щонайменше 30 відсотків людей він турбує регулярно, причому жінок частіше, ніж чоловіків. І хоча больові відчуття та дискомфорт у шиї не завжди свідчать про серйозне захворювання, але якщо рецидиви виникають усе частіше, це тривожний сигнал, на який варто звернути увагу. «Порадниця» з’ясувала, в яких випадках варто турбуватися.
ЯКИЙ БУВАЄ
— Больовий синдром в ділянці шиї (також він часто «рикошетить» у лопатки) називається цервікалгією й може виникати з різних причин, — розповідає невролог вищої категорії Оксана ЩИТНИК. — Їх зазвичай розподіляють на дві групи: вертеброгенні (пов’язані з патологіями або травмами хребта) та невертеброгенні (ті, що виникають внаслідок інфекційних, ендокринних чи аутоімунних захворювань, запалення м’язів тощо).
Також цервікалгія буває гострою та хронічною. Перша виникає раптово, триває близько десяти днів і минає після усунення провокуючого чинника. Хронічна форма патології зберігається довше трьох тижнів, при цьому періоди загострення чергуються з ремісією.
За локалізацією виділяють больовий синдром у ділянці передньої, задньої та бічних частин шиї. Це важливо, оскільки залежно від характеру болю та місця, де саме болить шия, лікар може припустити можливу причину виникнення цервікалгії.
ПРИЧИНИ
За словами фахівчині, до найбільш поширених причин виникнення болю в шиї та верхній частині спини належать остеохондроз, грижі та протрузії міжхребцевих дисків, остеоартроз, хлистова травма шиї (часто трапляється при ДТП), перенапруга та спазм шийних м’язів і зв’язок.
Крім того, цервікалгію здатні спровокувати збої в роботі щитоподібної залози, інфекційні захворювання, остеомієліт, ревматизм, варикозне розширення вен шиї, атеросклероз великих судин, пухлини та хірургічні втручання в ділянці шиї.
Серед додаткових факторів ризику — стрес, сидячий спосіб життя, перенапруження спини та шиї під час городніх робіт, неправильна постава, часті переохолодження, підняття важких речей, незручне місце для сну.
ТИПОВІ ПРОЯВИ ТА СИМПТОМИ
Основний симптом цервікалгії — больовий синдром, що супроводжується відчуттями пульсації, поколювання або стискання. Біль, окрім шиї, часто «віддає» в голову, лопатки, плечі, руки. Його інтенсивність і тривалість при цьому варіативна: від невеликого короткострокового дискомфорту до сильних больових відчуттів, що заважають нормальному життю.
До інших поширених проявів патології відносять обмеження рухливості шиї або навіть усієї верхньої частини спини, гострий біль при поворотах або нахилах голови, набряклість і почервоніння прилеглих шкірних покривів, болючість при пальпації шиї та плечей.
В окремих випадках цервікалгія провокує мігрені, шум у вухах, осиплість голосу, утруднене дихання, підвищення температури тіла, напади запаморочення та нудоти.
КОЛИ ПОСПІШАТИ ДО НЕВРОЛОГА
— Якщо біль у шиї та верхній частині спини зберігається кілька днів без видимих покращень або посилюється, супроводжується слабкістю та онімінням у руках чи пальцях, необхідно терміново звернутися до лікаря, — радить Оксана Щитник. — Ігнорування проблеми може призвести до виражених неврологічних наслідків, порушення кровообігу, парезів, паралічів, погіршення зору та слуху і навіть до розвитку інсульту.
Діагноз зазвичай ставить невролог. Насамперед лікар звертає увагу на клінічні симптоми: локалізацію та розповсюдження болю, його характер (посилюється при русі або у спокої), порушення чутливості в ділянці шиї, плечей, рук, зниження рефлексів, загальний стан. Додаткові обстеження дозволяють виявити патологію, що спричинила біль у шиї. Для цього найчастіше призначають рентгенографію, КТ і МРТ шийного відділу хребта, УЗД шиї, іноді — дуплексне сканування артерій, електронейроміографію, ЕКГ.
Лабораторні дослідження крові показують запальні процеси, ознаки вірусних чи бактеріальних інфекцій, концентрацію тиреоїдних гормонів.
ПРИЗНАЧЕННЯ ЛІКУВАННЯ
Терапія залежить від причини, що спричинила біль у шиї. Вона включає медикаментозне лікування, фізіотерапевтичні процедури чи хірургічне втручання. Пацієнтам призначають знеболювальні й протизапальні препарати системної та місцевої дії (наприклад, мазі та гелі з диклофенаком), міорелаксанти, вітаміни групи В, хондропротектори, за необхідності — антибіотики та кортикостероїди.
За відсутності запального процесу в тканинах шийного відділу хребта показані електрофорез з анестетиками, грязьові ванни та компреси, магніто- та лазеротерапія, масаж, сеанси лікувальної фізкультури.
Хірургічне втручання рекомендують, якщо консервативне лікування не дало ефекту протягом 6–12 місяців. Також операції призначають при хронічних захворюваннях хребта, що призводять до надмірного тиску на нервові корінці та утворення гриж.
ЗАХОДИ ПРОФІЛАКТИКИ
Щоб попередити появу больового синдрому в шиї та між лопатками:
- своєчасно лікуйте спортивні травми, вірусні та бактеріальні інфекції, гнійні запалення;
- при сидячій роботі та під час праці на городі постійно робіть перерви і невеликі розминки для шиї та плечового поясу;
- стежте за поставою та вагою;
- правильно обладнайте робоче та спальне місця (зручні стіл і стілець, ортопедичні матрац і подушка);
- відмовтеся від шкідливих звичок;
- правильно харчуйтеся, включіть у раціон продукти, багаті на кальцій і вітамін Д;
- намагайтеся не перенапружувати спину та не піднімати важких речей;
- уникайте протягів і переохолоджень.
