Якщо вас почали турбувати біль і дискомфорт під час жування, дивні клацання в щелепі або неможливість широко відкрити рот — це характерні ознаки артрозу скронево-нижньощелепного суглоба. «Порадниця» з’ясувала, чому виникає ця недуга та як не запустити проблему.
Після 50-ти страждає кожен другий
— Артроз скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) — це хронічне захворювання, що характеризується руйнуванням суглобового хряща та дегенеративно-дистрофічними змінами в тканинах і кісткових структурах суглоба, — пояснює стоматолог-терапевт Наталія ГОЛОВНЯ. — Це спричиняє больові відчуття, клацання, хрускіт, скутість і обмеження руху щелепи при розмові та жуванні. Додатковими симптомами можуть бути головні болі, зниження слуху, порушення дикції.
Небезпека патології в тому, що її дуже важко помітити на початковому етапі — яскраві симптоми проявляються вже на стадії істотних змін у суглобі. Разом із тим артроз СНЩС — це прогресуюче захворювання, яке не може минути самостійно. Тому при появі перших ознак важливо звернутися до фахівця й почати комплексне лікування, щоб зберегти функцію суглоба та уникнути ускладнень.
Артроз СНЩС вважають однією з найпоширеніших проблем зубощелепної системи. Ознаки цієї патології різного ступеня тяжкості виявляють приблизно у 50 відсотків людей обох статей старше п’ятдесяти років.
Як це працює
Скронево-нижньощелепний суглоб — це унікальний парний суглоб, що з’єднує щелепну кістку з черепом — один з найскладніших суглобів в організмі. Він працює як шарнір, дозволяючи нам рухати щелепою вгору-вниз, з боку в бік і вперед-назад й забезпечуючи можливість жування, мовлення та міміки, тому його пошкодження може істотно знизити якість життя.
У чому причина
За словами лікарки, артроз СНЩС розвивається під впливом низки факторів — загальних і локальних, зовнішніх і внутрішніх, кожен з яких здатний вплинути на прогресування захворювання. До основних з них належать:
— генетична схильність;
— хронічні інфекції та запальні процеси в ділянці суглоба;
— постійні механічні перевантаження суглоба: бруксизм (мимовільне скреготіння зубами уві сні), неправильний прикус;
— травми: удари, вивихи або переломи щелепи;
— вікові зміни;
— системні, судинні та ендокринні захворювання;
— помилки при протезуванні та пломбуванні зубів.
У жінок розвиток захворювання прискорюється на тлі зниження рівня жіночих статевих гормонів під час менопаузи, оскільки це негативно позначається на метаболізмі кісткової тканини.
Прояви
Ранніми ознаками артрозних змін у скронево-нижньощелепному суглобі можуть бути слабкі больові відчуття й дискомфорт при русі щелепи, клацання, хрускіт або тріск при широкому відкриванні рота й жуванні, певна скутість і обмежений діапазон руху щелепи (стає важко позіхнути, широко відкрити рота), часті головні болі. Може також спостерігатися швидка стомлюваність і напруженість жувальних м’язів при прийомі їжі або тривалій розмові та болючість в ділянці вуха при натисканні на нього.
У міру прогресування захворювання з’являються більш виражені симптоми: систематичний біль при пережовуванні їжі, особливо твердої та жорсткої, іррадіація болю у вухо, шию, потилицю, набряк навколо обличчя в ділянці вух, зниження слуху або шум у вухах, прискорене стирання зубів, порушення дикції. В ускладнених випадках можливе блокування щелепи у відкритому положенні, зміщення щелепи, асиметрія обличчя.
Діагностика та лікування
— При появі характерних ознак захворювання потрібно звернутися до щелепно-лицьового хірурга або стоматолога-гнатолога/ортодонта, — радить Наталія Головня. — Після опитування та огляду пацієнта, оцінки рухливості щелепи фахівець направляє на додаткові дослідження. Зазвичай це рентгенографія (для визначення стану суглобової щілини та наявності патологічних кісткових наростів — остеофітів), КТ і МРТ (для виявлення запалень у м’яких тканинах, оцінки стану зв’язок і змін у кістковій структурі суглоба), електронейроміографія (для оцінки функції м’язів, що оточують суглоб).
Іноді потрібна ортопантомографія (панорамний рентгенівський знімок щелеп), УЗД суглобового зчленування, лабораторні аналізи крові та сечі для діагностування можливих захворювань, що призвели до артрозу.
Лікування залежить від стадії хвороби, але в будь-якому випадку включає комплекс заходів: прийом протизапальних і знеболювальних препаратів, хондропротекторів для відновлення хрящової тканини, міорелаксантів для розслаблення спазмованих м’язів. Також рекомендовані фізіопроцедури та виконання спеціальних вправ для поліпшення рухливості суглоба й зміцнення жувальних м’язів. Крім того, важливо дотримуватися щадної дієти (їсти тільки м’яку або перетерту їжу), що зменшує навантаження на хворий суглоб.
Якщо причиною розвитку артрозу стали стоматологічні проблеми, проводиться заміна або корекція пломб і протезів, виправлення прикусу, при бруксизмі рекомендується носіння індивідуально виготовленої капи.
На пізніх стадіях хвороби застосовують хірургічні методи — від малоінвазивних втручань до заміни ураженого суглоба імплантатом.
Для профілактики
Для підтримки здоров’я суглобів і профілактики артрозу СНЩС:
— уникайте надмірного навантаження на суглоби щелеп, особливо при відкушуванні й жуванні твердої або жорсткої їжі (наприклад, яблуко або шматок шашлику потрібно попередньо подрібнити на невеликі шматочки);
— відмовтеся від жуйок та ірисок;
— регулярно відвідуйте стоматолога для профілактичного огляду та лікування;
— уникайте тривалого щільного стискання щелеп, наприклад, під час роботи за комп’ютером або читання книг;
— тримайте під контролем такі хронічні захворювання, як ревматоїдний артрит і цукровий діабет;
— не залишайте без лікування інфекції рота і вух;
— опануйте вправи на розслаблення та зміцнення м’язів щелепи;
— навчіться знижувати рівень стресу за допомогою методів релаксації та психотерапії;
— ведіть здоровий спосіб життя: будьте фізично активні, збалансовано харчуйтеся, відмовтеся від шкідливих звичок, стежте за вагою тощо.
Ірина КАДЧЕНКО.
