28 серпня православні відзначатимуть Успіння Пресвятої Богородиці. Розумію, що успіння не дорівнює смерті, але в чому різниця між ними, прошу розповісти в «Порадниці».
Степан.
Слово «успіння» походить від «сон», «засинати». У давньогрецькій мові йому відповідає слово, спільнокореневе з дієсловом, що перекладається як «спати», «засинати», «спочивати». Цим підкреслюється, що Пречиста Діва Марія, як і її матір, праведна Анна (чий день вшановуємо 7 серпня), завершили своє земне життя не так, як інші люди: вони не відчули смертних страждань, заснули, мирно відійшли у вічність, умиротворились.
Коли для звичайної людини завершення земного життя — це смерть, яка розлучає з рідними, відбираючи все, що цінували і чим насолоджувалися, то для благих і праведних, завдяки Христовому воскресінню та божественній перемозі над силою пекла, смерть стає сном тимчасовим, який завершується радістю входження у блаженне вічне життя. Завершення земного життя Пречистої Діви було мирним, позбавленим суму та страху, адже Вона в цьому світі жила передчуттям благодатної вічності, для Неї цей день був днем єднання з Її Сином у Царстві Небесному. Тому й називаємо цю подію не смертю, навіть не упокоєнням, а саме Успінням.
Таким чином, успіння — це мирне, праведне завершення земного шляху, смерть без мук. Саме такої удостоїлись Мати та бабуся Господа Ісуса Христа. Церква вчить нас сприймати смерть не просто як кінець існування, але як перехід до вічності. Момент завершення земного життя прийде до кожного з нас — і стане точкою відліку нашої подальшої долі. Якою вона буде, залежить від нас самих, від сили нашої віри, вчинків і праведності нашого життя, пояснюють у ПЦУ.
Шукала відповідь Ольга ВОЛИНСЬКА.
