Поминання померлих ми по-різному називаємо — проводами, поминками, гробками. А от що таке Радониця — невже від слова «радість»? Хотілося б дізнатися більше про цей день.
Лідія КАЛУШЕНКО.
На дев’ятий день після Світлого Христового Воскресіння православні християни відзначають Радоницю, яку насправді в народі ще називають проводами, поминками, гробками, дідами (назви часто повʼязані з тією чи іншою місцевою традицією). Цьогоріч Радониця припадає на 29 квітня. Це особливе загальноцерковне поминання всіх від віку спочилих християн, наголошують у Православній Церкві України. Саме в день Радониці у храмах звершується перша уставна Панахида (поминальна служба) після Великого четверга Страсного тижня.
Чому така назва цього дня? Бо Радониця — від слова «радість»: великодню радість маємо розділити не лише з живими, а також з нашими рідними, душі яких вже у вічності. Як можемо поділитися з ними пасхальною радістю? Насамперед молитвою — як виявом нашої любові, турботи і пам’яті, а також добрими справами, милостинею.
Святитель Іоан Золотоустий закликає: «Намагаймося, скільки можна, допомагати померлим, замість сліз, замість ридань, замість пишних гробниць — нашими молитвами за них, милостинею та приношеннями, щоб таким чином і їм, і нам отримати обіцяні блага». Це також стосується і традиції з нагоди Радониці відвідувати місця поховання наших близьких, щоби вшанувати їхню пам’ять.
У поминальні дні, як і в будь-які інші, не варто влаштовувати на цвинтарях ніяких «застіль» з різними наїдками і тим більше з алкоголем. Кладовище — це місце спочинку тих, хто відійшов до Господа, а не місце відпочинку чи пікніків. Історично цвинтарем називали освячену територію навколо православного храму, а отже, поведінка на кладовищі, як і в храмі, має бути відповідною. Найбільшим виявом нашої пам’яті та любові до спочилих стануть молитва й справи милосердя, присвячені їм. Таке поминання і для ваших спочилих рідних, і для вас буде найбільш корисним.
У ПЦУ також закликають не приносити на могили штучних квітів, бо ця «довговічна краса» стає ще більш довговічною загрозою для нашої планети. Тканинні й пластикові квіти розкладаються у ґрунті десятки й сотні років, забруднюючи довкілля і становлячи загрозу для творінь Божих: рослин, тварин і людей. А спалення штучних квітів, які вже втратили свою зовнішню привабливість, забруднює повітря небезпечними речовинами. Відмовтесь від пластикових вінків! Принесіть будь-які зрізані живі квіти або висадіть біля могил рослини, які зеленітимуть і цвістимуть довший час, милуючи око і будучи корисними для нашого довкілля.
Понесімо ж на могили наших близьких не непотрібну їм їжу чи пиття, а щиру українську молитву, теплі, добрі спогади і любляче ставлення одне до одного — живих до живих і живих до спочилих.
