Мульчування — безперечно, важливий агротехнічний захід. Та якщо укласти мульчу неправильно, рослинам можна лише нашкодити. Небезпека полягає й у тому, що помітною ця шкода стає лише згодом. Тому господарю варто оглянути замульчовані ділянки та оцінити, чи все він вірно зробив. А помилки можуть бути такі.
Надто раннє мульчування. Якщо вкрити землю до приморозків, то це стимулює рослини до передчасного пробудження або продовження вегетації. При цьому вони не встигають повністю увійти у стан спокою, і перші ж серйозні заморозки можуть їм сильно зашкодити. Особливо це небезпечно для таких квітів, як клематиси та троянди.
Що ж робити? Вносити мульчу, коли ґрунт уже почав промерзати.
Мульчування гіркою біля кореневої шийки. Ця помилка призводить до випрівання кореневої шийки. Під такою гіркою створюється надмірно вологе і тепле середовище, ідеальне для розвитку грибкових інфекцій.
Що ж робити? Завжди залишайте незамульчоване місце радіусом 5–10 см навколо кореневої шийки або стовбура.
Надто товстий шар мульчі. Укладання мульчі шаром понад 15 см занадто сильно ізолює ґрунт і блокує повітрообмін. Навесні він довго тримає холод, затримуючи прогрівання ґрунту і, відповідно, пробудження коренів. До того ж товста і щільна мульча може сприяти випріванню.
Що ж робити? Шар мульчі має бути товщиною 5–10 см.
Мульчування хворих рослин. Мульча, особливо органічна, надійно прихищає спори грибків і личинки шкідників до весни, створюючи ідеальні умови для їхнього розмноження.
Що ж робити? Перед мульчуванням завжди ретельно очищуйте ґрунт під рослиною, зберіть старе листя та сміття і обробіть рослини фунгіцидами.
Вибір неправильної мульчі. Найбільш небезпечна для рослин узимку мульча, яка надмірно утримує вологу, погано пропускає повітря та приваблює гризунів. Зокрема, з обережністю використовують дрібну свіжу тирсу. При розкладанні вона активно споживає азот із ґрунту. Крім того, під впливом опадів часточки тирси дуже швидко ущільнюються, утворюючи пароізолюючий шар і перешкоджаючи повітрообміну ґрунту. Навесні цей щільний вологий шар утримує навколо кореневої шийки холодну вологу. А з підвищенням температури ще й створює ідеальні умови для розвитку грибкових захворювань і випрівання основи стовбура. Так само обережно слід поставитись до листяної мульчі. Таке покриття швидко злипається й утворює важку, погано вентильовану ковдру, що також спричиняє випрівання та розвиток патогенів. А якщо листя було зібране з хворих дерев, спори хвороб благополучно перезимують поруч із кореневою системою. Твердий суцільний шар утворюють також торф і сіно. Останнє ще й приваблює гризунів.
Що ж робити? За можливості обирайте «ковдри» з голок і кори хвойних, соломи, добре перепрілого компосту тощо.
Катерина ОКУНЬ.
