Певно, у кожної господині на кухні є пакетик із такими прянощами, як гвоздика. Але що ми про неї знаємо? Спектр її використання дуже широкий: не лише для випічки, а й соління і маринування, для приготування приправ і соусів, ароматизації деяких видів ковбас.
З нею готують овочі, каші, плови. Вона добре поєднується із будь-яким м’ясом, рибою, особливо вдало із грибними стравами тощо.
Смачними з гвоздикою виходять консервовані фрукти та варення. Присмачують нею і соки. Приємного аромату додає напоям. Кладуть у глінтвейн, каву, збитень. Зараз, до речі, стало модним відновлювати старовинні рецепти таких напоїв, як збитні, сидри, медовухи. Людство, наївшись та напившись «хімії», оцінило їх смак та користь. Можна й просто приготувати чай із гвоздики. Для цього достатньо на склянку окропу додати 2—4 бутони та настояти.
Гвоздику краще вживати у складі різних спецій. Наприклад, для приготування соусів і тушкованого м’яса їй до пари чудово підійде чорний перець, у кондитерських виробах — кориця.
Однак при вживанні гвоздики необхідно знати міру. У цієї приправи пекучий смак і специфічний сильний запах, які сконцентровані в різних місцях бутона. Найтонший аромат має капелюшок, а пекуча частина розташована в черешку.
У грибні маринади закладають 2 г гвоздики на 10 кг грибів, у плодово-ягідні та овочеві — 3—4 г на 10 л рідини. На 1 кг тіста кладуть 4—5 бутонів у меленому вигляді. В компоти, супи та бульйони — по 1, в м’ясні страви — 1—2 бутони на порцію. У тісто і фарш гвоздику додають ще до теплової обробки; в м’ясні страви — за 10—15 хв. до готовності; в бульйони, супи, компоти — за 3—5 хв. Існує просте правило: що тонший аромат хочете отримати, то пізніше треба класти гвоздику.
До речі, правильно говорити не «гвоздика», а «бутони гвоздики», адже ми використовуємо саме їх — висушені квіткові бруньки тропічного гвоздикового дерева.
