Чула в новинах, що російським військовим їхні священники кажуть: в разі їх загибелі своєю «жертвою» змиють усі гріхи, які вчинили. Невже і справді їм як християнам буде прощене все зло, яке скоїли і продовжують коїти в Україні?
Ніна Петрівна.
Насправді вояки рф, які вторглись в Україну, ідентифікуючи себе з православ’ям, втратили живий зв’язок із Христом та Його Церквою. Адже чинять справи, що свідчать про них як про злочинців і вбивць, котрі наслідують каїнів смертельний гріх братовбивства (навмисного вбивства своїх братів і сестер у Христі).
Кожна вбита дитина, кожна зґвалтована жінка, кожен зруйнований житловий будинок та храм — це не лише воєнний злочин, але й акт зречення Христа, внаслідок якого злочинці відступають від Церкви. І навіть смертю своєю на війні вони ці гріхи не «змиють» і, тим більше, не «відкуплять».
У Православ’ї гріх — це хибний прояв людських можливостей, який не відповідає благій меті існування людини, суперечить її призначенню як творіння Божого. Спасеться той грішник, хто бачить свою гріховність і вміє каятись. Спасеться не за заслуги, а за покаяння. Адже Христос прийшов на землю як Спаситель, а не як винагороджувач.
Тому не може бути таких заслуг людини перед Богом, якими могла би досягти спасіння. Його не можна заробити, бо це — внутрішнє зцілення, усвідомлення своєї гріховності, і як наслідок — щире покаяння через Таїнства Сповіді та Причастя.
Кожен гріх — це внутрішня серйозна хвороба душі. І щоб зцілитися від неї, потрібно її спочатку виявити, від щирого серця покаятися та змінитися за допомогою Божою. Дорога до вічного блаженного життя і спасіння лежить виключно через щире покаяння у гріхах, молитву та любов до Бога і наших ближніх. А хіба християнську любов виявляють російські окупанти на наших землях? Звільнити душу від гріха може лише Господь, бачачи щире покаяння та участь у Таїнствах Сповіді й Причастя.
Натомість смертні та непрощені гріхи, за тлумаченням отців Церкви, загалом означають гріхи нерозкаяні, пояснюють у Православній Церкві України.
Шукала відповідь Ольга ГОЙДЕНКО.