Годі уявити осінню клумбу без айстр, їх цінують за декоративність та пізнє (аж до морозів) цвітіння. Вони бувають раннього (травень—червень), середнього (липень—серпень) і пізнього (вересень—листопад) цвітіння. Порівняно з однорічними квіти багаторічних айстр невеликі, але їх на кущах так багато, що ледве видно листя. Квіти білі, сині, фіолетові, бузкові, блакитні з жовтою серединою, рожеві, малинові, бувають махрові.
Багаторічні айстри морозостійкі, витримують напівтінь, хоча люблять сонце. Тому краще їх вирощувати на відкритих, добре освітлених ділянках. Ґрунт підходить нейтральний, помірно зволожений і поживний, хоча до нього айстри не дуже вимогливі. На жирних дають багато зелені й мало квітів.
На одному місці ростуть 5—6 років, після чого кущ омолоджують, розділивши на 3—5 частин, щоб не втрачав декоративності. Робити це краще рано навесні, бо за осіннього розмноження не всі саджанці встигають укоренитися і можуть загинути. Розділити кущі легко руками. На кожній діленці мають бути брунька і кілька корінців. Розлогі високорослі айстри садять на відстані 80×80 см, невисокі — 40×40 см.
Догляд протягом сезону полягає у розпушуванні ґрунту з видаленням бур’янів. Поливають у міру необхідності, посухи вони не бояться. Найбільшу потребу у волозі відчувають під час інтенсивної вегетації, але надміру води не витримують.
Розмножувати багаторічні айстри можна насінням, але з нього не завжди виростає повноцінна рослина, тому краще використовувати метод поділу куща. Насіння висівають у ґрунт навесні або восени. За умов весняної сівби цвітіння розпочинається зазвичай на 2-й рік. Ще один спосіб розмноження багаторічних айстр — живцювання.
Завдяки найрізноманітнішим формам, кольорам та розмірам айстри можна поєднувати з багатьма квітами, висаджувати як окремо, так і у квітниках, бордюрах (низькорослі форми) тощо. Дуже близько до інших рослин розміщувати кущі багаторічних айстр небажано — вони швидко розростаються, та й коренева система у них потужна. Формують і квіткові групи з самих лише айстр. Садові дизайнери радять висаджувати їх за кольорами та групами, тоді вони створюватимуть кольорові плями. Але якщо цього не дотримуватися, вийде строката композиція, що також непогано.
Раніше за інших, у травні, зацвітає айстра альпійська — розеткова рослина заввишки 25—45 см. Айстра чагарникова виростає до 50 см, кущ має кулястий. Дуже рясно цвіте з середини вересня до морозів квітами білого, рожевого, світло-лілового кольорів. Вирізняється серед інших великою кількістю сортів. Її квіти схожі на стокротки білого, фіолетового, бузкового чи блакитного з жовтою серединкою кольорів. Рясне цвітіння триває до 30 днів. Добре підходить для створення бордюрів.
Популярним багаторічником е айстра італійська, заввишки до 70 см. Має язичкові квіти лілово-синього кольору. Цвіте у другій половині літа. Айстра новобельгійська (віргінська) може виростати до 120 см. Квіти бувають рожеві, білі, бузково-фіолетові.
Однак найчисленнішу групу багаторічних айстр становлять ті, які цвітуть восени. Це, зокрема, айстра новоанглійська (американська), що утворює кущі заввишки до 2 м. Квіти у неї рожеві, бузкові, фіолетові різних відтінків. Її використовують у групових посадках і для зрізування. Айстри добре, а головне — довго стоять зрізаними.
Катерина ОКУНЬ.
