Монарда — цікава, красива, корисна та невибаглива в догляді пряно-ароматична рослина, яка додасть неймовірного аромату чаю, а ще збагатить його вітамінами. У народі ще називають бергамотом, однак насправді її аромат зовсім не нагадує чай з бергамотом, який ми звикли купувати. Але повірте, чай з монардою, яка росте на наших ділянках, аніскільки не гірший. Вона посідає гідне місце поряд із такими пряно-ароматичними культурами, як чебрець, базилік, м’ята та інші. Та давайте все по черзі.
СХОДИТЬ ПОВІЛЬНО
Рослина абсолютно невибаглива в догляді. Зимостійка, любить захищені від вітру сонячні ділянки (але мириться і з легким затінком), легкі родючі ґрунти, буде вдячна за підживлення. У напівзатінку зацвіте пізніше, але цвітіння буде тривалішим. А загалом цвіте монарда довго й пишно. Розмножується насінням і діленням куща. Насіння можна висіяти одразу в ґрунт. Відстань між рядами має бути 50–70 см, між рослинами 30–40 см, загортають насіння на 1–2 см. Аби швидше проросло і схожість була краща, насіння перед посівом стратифікують протягом 40 днів при температурі 0–7 градусів.
Перший місяць сіянці ростуть дуже повільно та пригнічуються бур’янами. Тож важливо не допускати їх появи. Відтак краще вирощувати монарду розсадним способом. Сходи з’являються досить пізно, тижні через три чи навіть пізніше. Ще тижні через три розсаду пікірують або проріджують, залишаючи відстань 4–5 см.
Тож на розсаду насіння монарди висівають одним з найперших, у січні–лютому. У відкритий ґрунт висаджують у 50–60-денному віці. Поливають посіви регулярно, але з підсушуванням землі (це не стосується молодих рослин, які потребують частих поливів). Дорослі рослини можуть певний час витримувати посуху. 2–3 рази на сезон посіви підживлюють: 10–15 г аміачної селітри, 15 г суперфосфату та 10 г калійної солі на кв.м грядок або рідким коров’яком (1:10).
При насінному способі розмноження врожай можна буде збирати лише на наступний рік. На одному місці рослину вирощують до 6 років, після чого кущі ділять і висаджують на нових ділянках. Надземну масу збирають на початку цвітіння, коли містить найбільше ефірних олій, сушать у тіні на повітрі. Зберігають у коробках або паперових пакетах.
ЇЇ БОЇТЬСЯ ГРИБОК
Монарда — дуже потужний антисептик. Як сильний природний антибіотик широко застосовується при застуді, бронхіальній астмі, болях у горлі, лікуванні ран. Також нещадна до грибків. Має сильні протизапальні, болетамівні, спазмолітичні властивості, поліпшує травлення, позитивно впливає на роботу печінки та жовчного міхура, має сечогінну дію. Містить вітамін С, В1, В2 та інші. Цікаво, що рослина ефективно захищає людський організм від радіації, і цьому є численні наукові підтвердження.
ДЛЯ ДЕКОРУ
Висаджують монарду на клумбах і в аптекарських садках, як контейнерну культуру, для зрізування. Існує близько 20 різновидів монарди з квітами різного кольору й аромату. Лимонна, або цитрусова, має світло-фіолетові квіти та м’ятно-лимонний аромат. Монарда трубчаста вирізняється фіолетово-ліловими квітами. Двійчаста — насичено-червоними, бузковими або малиновими. Цвіте монарда з липня і до вересня–жовтня.
У КУЛІНАРІЇ
Монарду широко використовують як приправу до м’ясних і рибних страв, як пряність до салатів, при консервуванні овочів і яблук, ароматизують не лише чай, а й квас та інші напої, вермути, а також плавлені сири. Своїм приємним ароматом монарда завдячує ефірній олії.
І ЩЕ ДЕЩО!
Монарда — чудовий медонос, приваблює комах-запилювачів. Можливо, тому її іноді ще називають бджолиним бальзамом. Є відомості, що монарда, висаджена поруч з помідорами, поліпшує їх смак.
Лідія ГЕРАЩЕНКО.
