Серпень — час збирання врожаю, й багато людей, ударно попрацювавши на дачах і городах, стикаються зі спазмами та болем у м’язах спини, аж до неможливості нормально рухатися і вести звичний спосіб життя. Чому виникає ця проблема та як із нею боротися, розповіла невролог вищої категорії Оксана ЩИТНИК.
ПРОБЛЕМА — У ХВОРОБЛИВИХ «ВУЗЛИКАХ»
— У більшості випадків інтенсивні больові відчуття в ділянці спини в поєднанні з мимовільними м’язовими скороченнями — це прояви м’язово-фасціального (міофасціального) больового синдрому (МФБС). Синдром здатний вражати практично будь-який м’яз тіла людини і є однією з найчастіших причин болю в спині, шиї та кінцівках.
При цій патології у скелетних м’язах утворюються спазмовані ущільнені ділянки, болючі при дотику — так звані тригерні точки. Їх розміри всього 1–3 мм, але ці невеличкі ущільнення перешкоджають розслабленню м’яза й зменшують його силу, а також призводять до появи болю, причому часто не тільки в м’язах, а й у суглобах.
Зазвичай людина спочатку не надає значення тому, що в м’язі виникає щільний болючий «вузлик», і починає тривожитися, лише коли порушуються рухи в суглобі: наприклад, стає важко нахилитися й зав’язати шнурки або підняти руки, щоб одягнути футболку.
У ЧОМУ ПРИЧИНА
До основних факторів ризику виникнення міофасціального синдрому належать:
- надмірна фізична напруга;
- монотонні повторювані рухи (повороти, нахили);
- перевантаження недостатньо підготовлених м’язів (під час роботи на дачі, спортивного тренування);
- тривала незручна статична поза (на городі, за письмовим столом, під час сну);
- мікротравми та травми м’язів спини;
- переохолодження, вплив протягу;
- психоемоційний стан, що провокує м’язову напругу, — хронічний стрес, підвищена тривожність.
Крім того, часто причиною виникнення больового синдрому в спині стають захворювання хребта та прилеглих до нього тканин і структур: остеохондроз, грижі та протрузії міжхребцевих дисків, сколіоз, кіфоз, спондильоз, спондилоартроз, а також вроджені або набуті аномалії опорно-рухового апарату (плоскостопість, асиметричність таза). Таку патологію вважають вторинною.
Іноді каталізатором розвитку синдрому виступають захворювання внутрішніх органів: шлунково-кишкового тракту, нирок, печінки.
Варто також зазначити, що жінки страждають від спазмів у спині приблизно в 2,5 рази частіше за чоловіків.
ЯКИЙ БУВАЄ
Виділяють три форми міофасціального синдрому:
- гостру — тригерні точки активні (дуже болючі при пальпації), біль має постійний характер і посилюється при рухах;
- підгостру — біль відсутній у стані спокою, але проявляється, коли людина починає рухатися;
- хронічну — тригерні точки відчуваються лише при натисканні та впливі провокуючих чинників, в уражених зонах присутній невеликий дискомфорт.
ТРИВОЖНІ СИМПТОМИ
Найчастіша проблема, з якою стикаються пацієнти з міофасціальним синдромом, — це обмеження рухливості через сильні больові відчуття при стисканні м’язів. Біль може мати ниючий або переймоподібний характер. Інтенсивність болю різко посилюється при поворотах корпуса та рухах кінцівок. На пізніх стадіях синдрому болючість набуває хронічного характеру. Нерідко при цій патології виникають і так звані відбиті болі — больові відчуття в ділянках, віддалених від справжнього місця запалення, куди больові імпульси проходять по нервових волокнах.
До інших супутніх симптомів належать клацання й тріск у суглобах, набряки, пітливість, оніміння частин тіла, відчуття мурашок на шкірі.
Крім болю в м’язах і суглобах, синдром може супроводжуватися головними болями, запамороченням, задишкою, прискореним серцебиттям, порушеннями сну, нудотою, слабкістю, дратівливістю, підвищеною пітливістю.
ЯК ДІАГНОСТУВАТИ ТА ЛІКУВАТИ
Діагноз «міофасціальний больовий синдром» встановлює лікар-невролог або нейрохірург на підставі скарг пацієнта, особистого огляду та апаратних методів діагностики: рентгенографії, МРТ, КТ чи УЗД. За допомогою пальпації фахівець визначає місцезнаходження активних тригерів, оцінює поставу, амплітуду рухів різних частин тіла, перевіряє рефлекси. При огляді зазвичай проглядається несиметричність м’язів і наявність ущільнених чутливих ділянок.
Основне завдання при гострій стадії захворювання — зняття болю та м’язового спазму, а також розвантаження хребта й нормалізація емоційного стану. Для цього застосовують знеболювальні мазі та гелі з диклофенаком, нестероїдні протизапальні препарати, міорелаксанти (засоби, що зменшують м’язовий спазм), медикаментозні блокади тригерних точок, антидепресанти. При болях у поперековому відділі хребта іноді рекомендують корсети та бандажі.
У підгострій і хронічній стадії призначають фізіотерапевтичні процедури, розслаблювальний масаж, мануальну терапію, акупунктуру, лікувальну фізкультуру.
При вторинному синдромі зосереджуються на лікуванні основного захворювання.
У будь-якому випадку, пацієнтові з МФБС важливо виключити провокуючі фактори та якомога більше перебувати у стані спокою, руховий режим має бути щадним.
Ірина КАДЧЕНКО.
