Від гордині та осуду Спаситель застерігає нас притчею про фарисея і митаря. «Всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться» (Лк. 9:14).
Самовозвеличення, вивищення себе над іншими веде до гріха. Являючи собою протилежність любові до ближніх, воно породжує зневагу, образи, утиски, а часом — і набагато гірші злочини. Адже геноциди і війни так само нерідко беруть свій початок там, де немає любові, але є гординя і зневага до людських життів.
«Не той достойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь» (2 Кор. 10:18), — пише св. ап. Павло. Справді, у своїх серцях ми маємо протистояти гордині й самовозвеличенню, і навпаки, плекати в собі смирення, вчитися любові.
Немає сенсу в тому, щоби хвалитися: люди бачать наші вчинки, а ще краще їх бачить Господь — разом із нашими думками, переживаннями, мотивами. Тому справді гідній людині немає потреби розповідати про себе хороше, бо правдиву, цілком неупереджену й остаточну оцінку нашим діям дає лише Бог, переконує нас Митрополит Епіфаній.
Шукала відповідь Ольга ВОЛИНСЬКА.
