Разом із чоловіками немало й жінок стало на захист України від 2014 року. І нині вони є учасницями російсько-української війни, а з часом із різних причин стаючи вже ветеранками. Про що нам варто пам’ятати, спілкуючись із такими жінками, щоб не травмувати їх, як із ними взаємодіяти, де вони можуть отримати допомогу — поради щодо цього підготували фахівці Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».
Найперше, щоб проявити повагу до жінки-військової, варто уникати певних висловів.
- «Нащо тобі та війна здалася? Ти мала з дітьми сидіти».
- «То не жіноча справа».
- «Жінкам там робити нічого».
- «Краще подумай про дітей».
Загалом жінки виконують завдання та несуть відповідальність нарівні з чоловіками. Однак ті жінки, котрі мають бойовий досвід, по-іншому переживають процес повернення до цивільного життя. Їм важче реінтегруватися, адже суспільство сприймає їх не так, як чоловіків-ветеранів. Зокрема, деякі люди вважають, що військова служба не узгоджується зі «звичною роллю жінки».
Повертаючись з війни, ветеранки в разі потреби можуть звернутися по допомогу у відновленні до:
- ГО «Вільний вибір» (https://www.vvybir.org.ua/) за номером: 0(63) 646-49-91;
- на гарячу лінію кризової підтримки Українського ветеранського фонду: 0 800 332 029;
- до ветеранської спільноти Veteran Hub (https://veteranhub.com.ua/);
- ГО «Дівчата» (https://divchata.org/uk/);
- БО «Жінка і війна» (https://womanandwar.com/);
- БФ «Сильні» (https://www.sylni.org/);
- ГО «Жіночий ветеранський рух» (https://www.uwvm.org.ua/uk/).
