У світі цьому все — відносне: завжди знайдуться ті, чиє життя насправді — ще важче. Та це — не вина Бога, а наслідок гріхопадіння людини, що сталося не з ініціативи Бога і не з Його примусу, а з ініціативи сатани і через слабкість людини. До того ж людина сама спричиняє свої біди і труднощі власними діями, думками, словами, почуттями, судженнями, намірами і навіть бездіяльністю. А Богу дякувати є за що, й усіх причин не злічити. Бог нам дає саме життя і все, що його наповнює — довкілля видиме й невидиме, засоби для існування та розвитку, духовність, можливість відчувати цілющі дотики любові, добра й піклування, можливість створювати родини, сім’ї, дарує втіху в дітях, друзях, рідних, коханих. А скільки Божої чистої любові в ранішньому сонечку, в краплині роси, в неповторних тендітних квітах, в спокійному шелесті дерев, у співі птахів, в ароматі свіжоспеченого хліба, чаю чи кави… Ми щосекунди користуємося плодами Божої милості, сприймаючи їх як щось належне і не настільки важливе, щоби витрачати час на вдячність. Дякуйте за те, що все це ви можете побачити, почути, відчути. Дякуйте за кожен новий день, який вам даровано прожити, і проживайте його з максимальною користю — для себе, для інших, для Бога. Згадайте, як дякували Богові апостоли, мученики чи святі. Коли ми щиро дякуємо Богові, тим самим наближаємося до Нього, змінюємося, набуваємо благодатної сили. У мить щирої вдячності в людському серці оселяються добро і любов, з’являється почуття цінності та радості життя. Ми думаємо вже не про те, чого нам не вистачає, а про те, як багато ми мали і маємо — і вчимося це цінувати, берегти. Тож завжди варто знайти в собі сили для подячної молитви Богові, а щира подяка принесе трохи розради та заспокоєння, настановляють у ПЦУ.
Шукала відповідь Ольга ГОЙДЕНКО.
