Найважливіша властивість олій — вміст поліненасичених незамінних жирних кислот, вітамінів і мікроелементів. Щодо цього всі рідкі олії приблизно однакові за складом, неістотно відрізняються хіба що кількістю деяких корисних речовин і калорійністю.
Зокрема поліненасичених кислот більше в соняшниковій порівняно з оливковою, як і вітаміну Е. Зате в оливковій — фітостеролів, які блокують засвоєння «поганого» (низької щільності) холестерину, знижуючи його вміст у крові на 15%. Проте оливкова олія щодо цього показника значно програє соєвій, рапсовій, об-ліпиховій, кукурудзяній. Наприклад, в останній фітостеролів аж у 4,5 разу більше, ніж у оливковій.
Щодо вмісту поліненасичених жирних кислот класу омега-3 й омега-6, то у них є істотний недолік: надзвичайно швидко окиснюються з утворенням великої кількості вільних радикалів. До слова, через високий показник вмісту продуктів окиснювання жирів, або ліпідів, у Франції та деяких інших країнах продаж у пляшках для тривалого зберігання лляної олії, в якій багато жирів «омега», заборонено. Джерелом цих ліпідів слугують морепродукти (риб’ячий жир).
Отже, в раціон харчування можна і треба вводити будь-яку олію. Її дорослій людині щодня потрібно не менш ніж 20—30 г, тобто 1—2 столових ложки. Фактично вони не мають особливих переваг одна перед одною, хіба що в ціні, адже, наприклад, оливкову до нас імпортують.
Віра МАЛА, лікар-дієтолог.
