У чому різниця між договором дарування та заповітом, які головні відмінності між ними — відповіді на ці запитання знаходимо на сайті Мін’юсту.
ДОГОВІР ДАРУВАННЯ
Згідно з Цивільним кодексом України (далі — Кодекс) за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, зокрема гроші та цінні папери, нерухомі речі, а також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.
Відповідно до Кодексу договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Так само — і договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, що перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Договір дарування майнового права та договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому укладають у письмовій формі, інакше він є нікчемним. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, також укладають у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно.
Усно може бути укладений договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення.
ЗАПОВІТ
Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування в особи, яка призначена в заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою. Наприклад: наявність інших спадкоємців, проживання в певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо. Заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання, або ж до певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.
Заповіт складають у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо не може цього зробити, заповіт підписується відповідно до ч.4 ст.207 Кодексу. Він має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251–1252 цього Кодексу, а під час дії воєнного стану ще й постановою Кабміну «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №164.
УТРАТА ЮРИДИЧНОЇ СИЛИ ДОКУМЕНТІВ
Відмінність між договором дарування та заповітом полягає також в умовах втрати юридичної сили цих документів.
Так, заповідач має право в будь-який час скасувати заповіт та в будь-який час скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Крім того, спадкодавець має право в будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін заповідач здійснює особисто.
Для розірвання договору дарування мають бути вагомі підстави, які передбачені Кодексом.
Вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна дарувальник має право, якщо обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.
Також дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред’явлення вимоги дарунок є збереженим. У разі розірвання договору обдаровуваний зобов’язаний повернути дарунок у натурі.
Важливо! До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.
У відомстві зауважують, що момент набуття права власності у випадку оформлення договору дарування відрізняється від моменту набуття права власності за заповітом.
Так, після підписання договору відразу відбувається перехід права власності на майно.
У разі оформлення заповіту спадкоємець набуває права власності тільки після смерті спадкодавця, прийняття та оформлення спадщини.
