Узимку підвищується ризик запалень ротової порожнини, передусім піднебінних мигдалин (гланд), розташованих у глибині її бічних стінок. Гланди — це скупчення лімфоїдної тканини, де виробляються речовини, призначені для знешкодження хвороботворних мікроорганізмів, які потрапляють разом із повітрям.
Але запалення мигдалин (за медичною термінологією — розвиток хронічного тонзиліту) спричиняють не лише зовнішні чинники, а й внутрішні. Наприклад, повторні ангіни, гострі інфекційні захворювання (скарлатина, кір, дифтерія тощо) з ураженням лімфоїдної тканини глотки. Справляють негативний вплив і вогнища патогенної флори, як-от каріозні зуби, аденоїди, а також брак вітамінів (гіповітаміноз), унаслідок чого знижуються захисні сили організму. Великого значення для виникнення захворювання набувають аденовірусні та бактеріальні інфекції.
У нормі ротова порожнина має рожевий колір, при запаленні — яскраво-червоний. Мигдалини збільшуються, виникає біль, що посилюється при ковтанні. Як правило, цей патогенний процес супроводжується підвищенням температури тіла, загальним нездужанням.
Визначивши вид збудників лабораторно (мазок), лікар діагностує тип ангіни: катаральна, фолікулярна або лакунарна, гнійна, виразково-некротична, вірусна, бактеріальна, грибкова. Залежно від цього призначають лікування. Крім антибіотиків або противірусних і протигрибкових препаратів цілеспрямованої дії, рекомендують загальнозміцнювальні засоби — вітаміни, імуномодулятори, десенсебілізатори і заходи, спрямовані на придушення життєдіяльності патогенної мікрофлори у ротовій порожнині, передусім у мигдалинах.
Найефективніший засіб — полоскання розчином або обприскування аерозолем гексетидину, що знищує бактерії та гриби. Дієве також змащування мигдалин препаратом «люголь» (розчин йоду й гліцерину). При ангіні слід часто полоскати горло теплими розчинами гідрокарбонату натрію (соди) у пропорції половина чайної ложки на склянку води або 0,02-процентним розчином фурациліну, бури, бензоату натрію з додаванням у воду 3—5 крапель йоду, відварами і настоянками шавлії, евкаліпту, ромашки лікарської.
Для підвищення реактивності організму паралельно з промиванням мигдалин проводять 20—30-разовий курс ультрафіолетового опромінення за допомогою апарата «тубус-кварц» (по 1—2 хв.) безпосередньо на кожну мигдалину через день. У разі загальної циркуляції інфекції в організмі ефективною є еферентна (від лат. — виводити) терапія, серед методів якої — ультрафіолетове опромінення крові, гемосорбція (очищення за допомогою спеціальних апаратів з використанням сорбентів), внутрішньовенне опромінення крові гелій-неоновим низькоінтенсивним лазером.
За частих хронічних запалень мигдалин м’яка лімфоїдна тканина поволі замінюється твердішою — сполучною, водночас з’являються рубцеві зрощування, звужуються або закриваються деякі лакуни, утворюючи замкнуті гнійні вогнища. Отже, гланди із захисно-імунного органа перетворюються на розплідник інфекції (стадія декомпенсації). Тоді їх видаляють.
Ольга ЗУБРИЦЬКА, лікар-отоларинголог вищої категорії.
