Зараз до різноманітних чайних сумішей часто додають шматочки яблук. Але ж особливого аромату вони не мають, та й користь сумнівна, тоді з якою ж метою їх додають у чай?
Звичайно, якоїсь особливої смакової нотки чи запаху яблуко чаю не додає, в усякому разі, їх перебивають більш сильні компоненти суміші. Хіба що збагачує напій вітамінами, але дуже помірно. Toму можна припустити, що виробники чаю таким чином просто збільшують об’єм та вагу суміші.
А ось якщо бажаєте отримати справжню користь, приготуйте чай з яблучних шкірочок. Такий напій надзвичайно корисний тим, хто має пісок та камені в нирках. Заварювати шкірки можна як висушені, так і свіжі. А щоб завжди під рукою мати таку «заварку», краще попередньо їх заготувати.
Зрізані з яблук шкірочки покласти на решітку духовки і висушити при температурі 70—80 градусів або на сонці. Охолодити і зберігати в герметично закритому посуді в сухому місці. Перед приготуванням шкірочки подрібнюють або розмелюють на порошок. На склянку беруть 2 чайні ложки, заливають окропом і настоюють 20 хв.
Можна шкірочки не розмелювати, а додавати в напій цілими. Тоді для приготування чаю потрібно в 1 л киплячої води покласти висушені шкірки з 4 яблук і проварити на маленькому вогні 5 хв. Наприкінці, для смаку, можна додати дрібку кориці та 3 бутони гвоздики. Потримати 10—15 хв. у теплі й процідити. За бажанням у цілющий напій ще можна покласти мед або цукор, цедру апельсина чи лимона.
Для яблучного чаю краще брати шкірку кислих яблук. У ній містяться органічні кислоти (яблучна, лимонна та ін.), мінеральні речовини (калій, кальцій, залізо, магній, натрій, марганець), ефірна олія, харчові волокна, фітонциди тощо.
З лікувальною метою такий чай п’ють не менш ніж по півсклянки за 10—15 хв. до вживання їжі тричі на день протягом тривалого часу з невеликими перервами.
Лідія ГЕРАЩЕНКО.