Цукровий діабет буває різних типів, але найпоширенішими є діабет 1 та 2 типу.
Цукровий діабет 1 типу (ЦД1) зазвичай виникає в дитячому, підлітковому або молодому віці та пов’язаний з аутоімунним ураженням клітин підшлункової залози, що виробляють інсулін. Цей тип діабету завжди вимагає щоденного введення інсуліну.
Цукровий діабет 2 типу (ЦД2) найчастіше розвивається у дорослому віці. Він може тривалий час протікати безсимптомно, лікується дієтою, зміною способу життя, цукрознижуючими препаратами та інсуліном.
Також існують інші типи діабету — зокрема, моногенні форми (MODY), гестаційний діабет, індуковані хімічними речовинами або ураженням підшлункової залози.
Хоча всі типи об’єднує порушення обміну глюкози, у питанні встановлення статусу інвалідності ключовим є не сам діагноз, а ступінь впливу захворювання на повсякденне життя людини. Оцінюється не хвороба чи її причини, а те, чи обмежує вона здатність до самообслуговування, орієнтації, пересування, навчання або праці, зазначають у МОЗ.
* Ускладнення, що впливають на повсякденне життя
Гострі:
— гіпоглікемії та важкі гіпоглікемії (зниження рівня глюкози в крові), які потребують сторонньої допомоги та/або звернення до медичних закладів;
— діабетичний кетоацидоз;
— гіперглікемічні, та інші коми.
Ці стани можуть бути небезпечними для життя, потребують невідкладної медичної допомоги та можуть обмежувати людину в побуті чи на роботі, особливо якщо вона не здатна вчасно розпізнати симптоми або надати собі допомогу.
Хронічні ускладнення розвиваються поступово, але мають більш стійкий і тривалий вплив на якість життя. До них належать:
— діабетична нейропатія (втрата чутливості, біль, слабкість м’язів);
— нефропатія (порушення функції нирок);
— ретинопатія (ураження сітківки ока);
— ураження судин головного мозку, серця, нижніх кінцівок (що може призводити до інфарктів, інсультів, ішемії, гангрени);
— діабетична стопа;
— ампутації;
— когнітивні порушення, включно з деменцією;
— інші хронічні ускладнення.
Такі ускладнення найчастіше стають причиною суттєвих порушень життєдіяльності — людина може втратити повноцінну здатність самостійно пересуватись, орієнтуватись, обслуговувати себе або продовжувати професійну діяльність.
* Роль контролю глюкози: чому це має значення
Одним із ключових факторів, який враховують при оцінюванні впливу діабету на повсякденне життя, є стан глікемічного контролю — тобто наскільки стабільним є рівень глюкози в крові та наскільки ефективно людина управляє своїм захворюванням.
Контроль оцінюють за такими показниками:
— рівень глюкози в крові натще;
— щоденна глюкометрія — вимірювання рівня глюкози протягом дня;
— рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) — відображає середній рівень глюкози за останні 2–3 місяці.
Високі або нестабільні показники вказують на ризик розвитку ускладнень і можуть свідчити про важкий або неконтрольований перебіг захворювання. Це є обтяжуючим фактором при оцінюванні повсякденного функціонування людини.
Однак глікемічний контроль — це не лише цифри. Він також показує рівень залученості самої людини в процес лікування: наскільки здатна дотримуватись режиму інсулінотерапії, дієти, фізичної активності, регулярно перевіряти рівень глюкози. У деяких випадках ефективний контроль можливий лише за участі інших людей — родичів, доглядальників або медичних працівників.
Тому оцінка стану контролю допомагає експертній команді краще зрозуміти характер перебігу захворювання, його потенційні наслідки та можливості корекції лікування в майбутньому.
* Як саме оцінюють вплив хвороби на життя
У новій системі оцінювання проводять за критеріями життєдіяльності, до яких належать:
— здатність до самообслуговування (вмивання, одягання, харчування, гігієна тощо);
— до пересування (в межах дому, на вулиці, користування транспортом);
— до орієнтації (у просторі, часі, ситуаціях);
— до спілкування (вербального, невербального);
— до навчання (сприйняття й обробка інформації);
— до трудової діяльності (фізичної або інтелектуальної);
— здатність контролювати поведінку.
Під час оцінювання експертна команда враховує не лише сам факт наявності діабету, а всі пов’язані з ним обставини:
— ускладнення (їх наявність, ступінь вираженості, частота, наслідки);
— стан глікемічного контролю;
— особливості лікування (інсулінотерапія, використання помпи, потреба в постійному нагляді);
— динаміку стану — чи погіршується функціонування, чи є можливість стабілізації.
* Індивідуальні фактори
Оцінювання повсякденного функціонування враховує не лише медичні показники, а й життєвий контекст людини. Одні й ті ж ускладнення можуть мати різний вплив на різних людей. Наприклад, легка сенсорна нейропатія у вигляді зниження чутливості пальців може не мати критичного значення для офісного працівника або викладача,
але вона ж може повністю унеможливити виконання професійних обов’язків для хірурга, перукаря, вишивальника чи музиканта, де точність дрібної моторики є визначальною.
Так само людина, яка живе одна й потребує щоденного контролю глюкози та ін’єкцій інсуліну, може опинитися у значно вразливішому становищі, ніж людина з тими ж ускладненнями, але з постійною підтримкою з боку родини або доглядальника.
* Рішення
Ухвалюють на основі всебічної оцінки, яка включає:
— перебіг захворювання;
— наявність і вираженість ускладнень;
— ефективність контролю;
— особливості лікування;
— індивідуальні життєві обставини людини.
Процедура оцінювання може бути повторена за ініціативою самої людини або в разі змін у стані здоров’я, що впливають на її повсякденне функціонування.
