В органічному землеробстві передусім приділяють увагу не якості обробки ґрунту, а підвищенню його родючості шляхом створення комфортних умов для корисних мешканців, як-от мікроорганізмів, завдяки яким формується родючий шар. Досягти родючості та пухкості ґрунту можна різними способами, але потрібен комплексний, навіть творчий підхід. Адже в різних типах ґрунту наявні різні живі організми.
Чимало прихильників органічного землеробства вирощують рослини на спеціально спланованих грядках — вузьких, довгих, із широкими проходами, де висівають сидерати. Їх скошують і вкладають на грядки у вигляді мульчі.
Ми вже кілька років практикуємо посів сидератів після збирання картоплі. Висіваємо, вибравши бульби, а навесні скошуємо й прикриваємо ними землю. Сіяли й овес, листкову гірчицю, а минулої осені — озимий ріпак. Ґрунт і справді став кращим, вносимо лише трохи компосту в лунки.
Існує також технологія вирощування картоплі в буртах. Органічні рештки, в тому числі сидерати, складають у бурти, де вони перегнивають, а потім усередину висаджують картоплю.
Вирощують сидерати і як «провокаційну» культуру. Наприклад, редьку олійну, гірчицю, ріпак для обмеження чисельності бурякової нематоди, їх висівають після збирання урожаю попередника, наприклад, озимої пшениці, гороху, а через 45—50 днів вегетації скошують та прикривають ґрунтом або переорюють, щоб не дати змоги нематоді закінчити свій цикл розвитку.
Товщина створюваного на грядках захисного шару сидератів при вирощуванні овочевих культур має бути приблизно 15 см. Для цього потрібно вирощувати сидерати на великій площі чи широких доріжках. Їхній шар захищає ґрунт від пересихання, дає змогу існувати й переміщатись корисним організмам, зокрема хижим жукам-турунам. Глибші шари переробляють дощові черв’яки, комахи, ґрунтові мікроорганізми, що підвищує родючість та робить ґрунт більш пухким. У міру потреби шар сидератів відновлюють, вкладаючи зверху нові порції.
Однак це недоцільно на великих площах, які зазвичай відводять під картоплю у сільській місцевості, та й у господарствах, де є худоба, скошеній траві знайдеться більш раціональне застосування.
Навесні під час посіву й пересадки культур захисний шар із грядок згрібають, а коли насіння зійде і паростки піднімуться над поверхнею ґрунту або після висадки розсади, його можна вкласти заново.
Чудовим сидератом є календула (нагідки), яка швидко нарощує зелену масу. Можна навіть не висівати насіння, а залишити восени якусь кількість рослин на ділянці. Насіння осиплеться і навесні проросте. До висадки розсади овочевих культур нагідки встигають підрости, прикриваючи своїм листям ґрунт і не даючи піднятися бур’янам. Коли висаджуватимете розсаду помідорів або пізньої капусти, слід підрізати стебло календули плоскорізом трохи нижче поверхні ґрунту і залишити зелень на ділянці.
А щоб позбутися нематод, у шар сидератів при мульчуванні ґрунту додають траву чистотілу.
Зоя БЕРЕСТ, кандидат біологічних наук.
