Висадили плодові дерева і зробили пристовбурні кола? Чудово! Тепер важливо не забувати про догляд за ними. Від цього залежить здоров’я та врожайність дерев. Адже майже всі роботи з догляду виконують саме у прикореневій зоні: поливи, підживлення, боротьба зі шкідниками тощо. А красиво оформлені пристовбурні кола ще й надають саду ошатності.
Спочатку про розмір. Розмір пристовбурного кола залежить від віку та розміру дерева і зазвичай становить приблизно діаметр крони. У молодих саджанців це може бути 1–1,5 м, а у дорослих дерев — до 2–3 м. А щоб вода та добрива потрапляли безпосередньо до коренів, а не розтікались, пристовбурні кола роблять із заглибленням. Великі приямки робити не варто, щоб під час відлиг там не накопичувалась вода.
Розпушування ґрунту. Регулярне розпушування ґрунту у пристовбурному колі на глибину 5–6 см покращує аерацію коренів, проникнення вологи та поживних речовин. Особливо важливе розпушування після поливів і дощів, коли на поверхні утворюється кірка. Приблизно двічі на рік, навесні та восени, ґрунт у пристовбурному колі ще й перекопують. Глибина перекопування збільшується в міру відступу від стовбура до периферії до 15–25 см. При осінньому перекопуванні з пристовбурного кола прибирають і знищують усі рослинні рештки, оскільки вони можуть містити збудників хвороб, також там ховаються на зимівлю шкідники. Перекопувати краще садовими вилами, оскільки вони менше травмують корені, аніж лопата. Інструмент розташовують уздовж стовбура, і в жодному разі не впоперек: так суттєво зменшуються шанси травмувати корені.
Видалення бур’янів. Бур’яни конкурують із плодовими деревами за вологу, поживні речовини та світло. Тому їх видаляють. Та й вигляд сад у бур’янах має занедбаний і зарослий.
Мульчування. Зазвичай проводять одразу після перекопування або розпушування ґрунту. Мульча зберігає вологу в ґрунті, запобігає росту бур’янів, захищає кореневу систему від температурних коливань, поступово збагачує землю поживними речовинами під час розкладання і при цьому не заважає кореням дихати. Для мульчування використовують тирсу, солому, опале листя, компост, перегній, торф, хвою тощо, які укладають товщиною 5–10 см. Також згодяться темні неткані матеріали (лутрасил, спанбонд тощо). При мульчуванні важливо відступити кілька сантиметрів від стовбура, щоб не засипати кореневу шийку та уникнути загнивання кори. Крім того, мульча може мати ще й декоративний ефект. Справжньою окрасою дерева стане мульча з подрібненої кори, декоративної гальки тощо. Основний недолік такої мульчі — ціна. Декоративності саду надають також бортики навколо пристовбурних кіл. Їх можна зробити з цегли, каміння, бордюрної стрічки. Хорошою ідеєю буде невисокий тинок з лози.
Висаджування рослин. Іноді пристовбурні кола засівають рослинами, зокрема газонною травою чи сидератами (конюшина тощо). Однак траву важливо регулярно скошувати, та й не всі дерева будуть раді такому сусідству. У пристовбурних колах можна висадити деякі квіти, які не становлять особливої конкуренції для дерев і не бояться затінку. Це, зокрема, ранньовесняні цибулинні, які цвітуть, коли листя дерев ще не розпустилось, а також барвінок, купальниця, незабудки, чорнобривці, красоля чи інші. Втім, перші роки після посадки дерев у цій зоні все ж не варто нічого висаджувати, потрібно лише розпушувати ґрунт і боротись із бур’янами. Та й догляд за деревами, в прикореневій зоні яких висаджені рослини, ускладнюється. Крім того, такі дерева потрібно буде частіше підживлювати.
Лідія ГЕРАЩЕНКО.
