Наш син уже рік як розлучений. Діти проживають із його колишньою дружиною, а він — у війську. Попервах невістка дозволяла нам із дідом бачитися з онуками, та згодом почала чинити різні перешкоди. Хотілося б знати, чи маємо ми з дідом якісь права в такому випадку?
Зінаїда Леонідівна. Київська обл.
Сімейне спілкування є важливою складовою розвитку емоційного та соціального розвитку дитини. Згідно з положеннями Сімейного кодексу, дитина має право на спілкування з бабою, дідом, прабабою, прадідом, а також іншими близькими родичами, наголошують у Мін’юсті.
Водночас на практиці нерідко виникають ситуації, коли батьки або законні представники дитини можуть перешкоджати цьому. Законодавством передбачено чіткий механізм дій у випадках обмеження доступу до спілкування з онуками, аби захистити інтереси дитини.
Нормативне регулювання
Відповідно до частини першої ст.257 Сімейного кодексу України, баба, дід, прабаба, прадід мають право на спілкування з онуками, правнуками, а також на участь у їх вихованні. Частина друга цієї ж статті забороняє батькам або іншим особам, з якими проживає дитина, перешкоджати у здійсненні таких прав.
Наявність або відсутність шлюбу між батьками, їхні стосунки між собою не можуть бути підставою для обмеження права бабусі чи дідуся на контакт із дитиною.
Порядок захисту цих прав
Якщо домовитися з батьками не вдається, закон передбачає два способи захисту прав баби і діда на спілкування з онуками: адміністративний (через орган опіки та піклування) і судовий.
Звернення до органу опіки та піклування
На підставі ст.258 Сімейного кодексу України баба або дід мають право звернутися із відповідною заявою до органу опіки та піклування за місцем проживання дитини. У заяві необхідно викласти обставини, що свідчать про перешкоджання у спілкуванні, та просити визначити способи участі у вихованні чи встановити графік контактів.
Орган опіки та піклування з урахуванням інтересів дитини ухвалює рішення, в якому визначає конкретний порядок спілкування (дні, години, формат зустрічей тощо). Це рішення є обов’язковим до виконання, якщо протягом 10 днів з моменту його винесення заінтересована сторона не звернеться до суду із позовом про його скасування.
У випадку, якщо спілкування з бабою чи дідом, на думку органу опіки, негативно впливатиме на дитину, може бути прийнято рішення про тимчасову або повну заборону таких контактів.
Звернення до суду
У разі відмови органу опіки або необхідності оскарження дій батьків, які чинять перешкоди у спілкуванні, баба чи дід мають право звернутися до суду із позовом про усунення таких перешкод і визначення способу участі у вихованні дитини.
На підставі ст.159 Сімейного кодексу України суд може визначити форми реалізації цього права, зокрема:
— встановлення періодичних чи систематичних побачень;
— дозвіл на спільне проведення дозвілля або відпочинку;
— дозвіл на відвідування дитиною місця проживання баби, діда;
— визначення можливості спілкування у присутності третьої особи (у разі потреби);
— визначення черговості контактів між різними родичами.
Суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування, думку представника цього органу, який обов’язково бере участь у судовому засіданні, а також обставини, що мають істотне значення для дитини: її вік, стан здоров’я, рівень емоційної прив’язаності до баби, діда, побутові умови тощо.
У разі, якщо поведінка баби чи діда, стан їх здоров’я або інші обставини створюють загрозу життю чи здоров’ю дитини, суд має право відмовити в задоволенні позову.
Необхідні документи
При зверненні до органу опіки та піклування або суду рекомендується мати:
— паспорт і копію;
— довідку про присвоєння РНОКПП (ідентифікаційного коду);
— копію свідоцтва про народження дитини (за наявності);
— характеристику за місцем проживання;
— акт обстеження житлово-побутових умов, складений органом опіки;
— інші документи, що підтверджують стосунки з дитиною та зацікавленість у її вихованні.
Для складання акта обстеження житлово-побутових умов слід звернутися до Служби у справах дітей за місцем проживання.
Важливо пам’ятати, що при розгляді таких справ пріоритетним критерієм є інтереси дитини, а тому поведінка, наміри та добросовісність сторін мають ключове значення.
