Колись для лікування хвороб шкіри готових ліків в аптеці було лише кілька. Здебільшого їх купували за рецептом: лікар виписував його формулу, а в аптеці те все змішували, готували та видавали. Але тепер цей вид ліків застосовують рідко. Хоча багато людей досі вважає, що бовтанки за рецептом кращі, бо ж індивідуальні. Та й взагалі — «совєтське качество», не те, що зараз: фармацевтична мафія знищила заради наживи таку цінну галузь, яка всіх зцілювала. Чому ж тоді зараз лікарі рідко їх виписують?
А все тому, що…
- Компоненти складних бовтанок, мазей здебільшого не доказові та неефективні. Це — вітаміни, резорцин, камфора, спирт. Антибіотики, які додають до бовтанок, мають високий рівень нечутливості. Такі бовтанки сушать шкіру. А в ті «дієві» мазі, які вам допомогли, додають готовий крем чи мазь із гормоном. От він і спрацював, а не секретна формула та вітамін Е у складі. Згідно з новітніми протоколами лікування та дослідженнями, є чіткі формули дієвих ліків, які працюють, — їх лікарі й призначають. А застарілі методи просто віджили своє.
- Сучасні мазі та креми мають готовий склад, він стабільний і не змінюється. Ви скажете, що це не індивідуально, що крем бажано підтасувати під конкретну ситуацію. Але скажу як лікар — у цьому немає потреби. Фармацевтична промисловість пропонує на вибір багато ліків, і можемо призначити сучасні та дієві форми індивідуально. А те, що хвороби шкіри переважно хронічні й ліки їх не виліковують, — то це вже питання не до препаратів.
- Нестабільний склад. У рецептурній аптеці ту всю суміш колотить людина, яка може переплутати склад, щось змінити. Там може відрізнятися температура приміщення, умови зберігання складників, зникати електрика. На заводі ж це механізовано та строго контрольовано, є умови санітарії, серйозна дезінфекція. Компанія слідкує за якістю, бо це справа її репутації, та й контролюючі органи є.
- Рецептурні мазі мають нетривалий термін придатності, бо не містять консервантів. Тому вони можуть розкладатися, змінювати концентрацію, втрачати ефективність і навіть подразнювати шкіру. Ви не зможете вирушити в подорож, бо ліки треба йти купувати в ту єдину на все місто аптеку знову і знову. Також менше консервантів — більший ризик, що наноситимете на шкіру зіпсований продукт. Із одного боку, це погано — потрібно буде часто ходити до аптеки, аби знову й знову купувати мазь. А з іншого — добре: менше зайвих складників, менше ризику подразнення та взагалі контакту інших речовин зі шкірою.
- Комбінації складників хоч і застосовували багато років, але вони недостатньо вивчені за сучасними стандартами. Ба більше, лікарі можуть самостійно вигадувати їх склад, не знаючи, як компоненти «вживаються» між собою. Відтак деякі складники можуть інактивувати один одного, окислюватися, випадати в осад, що позначається на ефективності та безпеці.
- Індивідуальні мазі за рецептом все одно створюють за загальним принципом, здебільшого лікарі приписують ту ж формулу при типових випадках. Так само вони це роблять зі звичайними ліками. Тому те, що лікар придумав мазь от саме для цієї людини, — переважно ілюзія.
- Естетичні недоліки. Такі мазі жирні, часто неприємно пахнуть, залишають сліди на одязі, погано всмоктуються, мають незручну упаковку. Аптек таких мало, треба їхати далеко.
- Юридично, у випадку, якщо виникає побічна дія, важко встановити, хто винен, — лікар, котрий давав рецепт, чи аптека, яка виготовляла.
Так, лікарі й досі призначають рецептурні ліки, наприклад, при корості — немовлятам або вагітним, при деяких формах псоріазу, алопеції, для дітей можна професійно розвести концентрацію до потрібної. Коли в людини алергія на консерванти, емульгатори, пропіленгліколь, аптека може зробити ліки індивідуально, це порятунок для пацієнтів із контактною алергією. Непогані протисвербіжні засоби з ментолом. Та все ж це переважно виняток, у більшості випадків нам достатньо звичайних готових кремів.
Катерина БАКІКО, лікар-дерматолог.
