Є захворювання, про які пацієнти інколи соромляться говорити навіть зі своїм лікарем, наприклад, нетримання сечі. Між тим, цей стан успішно лікується. У будь-якому разі допомога фахівця дозволить якщо не повністю вирішити проблему, то суттєво зменшити її масштаби.
СТРАЖДАЮТЬ І ЧОЛОВІКИ, Й ЖІНКИ
— Нетримання сечі (інконтиненція) — це стан, при якому спостерігається мимовільне її виділення, яке не піддається вольовому контролю з боку пацієнта, — пояснює лікар-уролог вищої категорії Іван КРИЖАНІВСЬКИЙ. — Патологія не завдає серйозної шкоди здоров’ю, але суттєво знижує якість життя. Такий пацієнт стає замкненим, роздратованим, намагається менше бувати в громадських місцях. Нерідко у людей із цією патологією розвиваються нервові розлади.
Нетримання може виникнути в будь-якому віці, але частіше зустрічається у літніх людей. Після 60-ти з цією проблемою стикаються понад 30 відсотків жінок і 15 — чоловіків. У жінок нетримання сечі розвивається частіше через анатомічні особливості сечостатевої системи. Каталізатором можуть стати вагітність, важкі пологи, аборти, гінекологічні захворювання та операції, клімакс.
Крім вікових змін, для представників обох статей факторами ризику є ожиріння, надмірне фізичне навантаження, травми спинного мозку, спадковість, наявність цукрового діабету та розсіяного склерозу.
ВИДИ ПАТОЛОГІЇ
Нетримання сечі буває кількох основних видів.
Стресове — це нетримання при фізичній напрузі, яка підвищує внутрішньочеревний тиск: коли людина кашляє, чхає, сміється, різко змінює положення тіла або піднімає щось важке. Характерна особливість — відсутність позиву до сечовипускання. Це найпоширеніший тип проблеми в жінок.
Імперативне (ургентне) нетримання пов’язане з раптовим і невідкладним позивом до сечовипускання навіть за слабкої наповненості сечового міхура. Кількість сечі при цьому варіюється від кількох крапель до повного випорожнення міхура. Причинами можуть бути гіперактивність чи інфекції сечового міхура, вживання великої кількості рідини, аденома передміхурової залози в чоловіків.
Змішане нетримання сечі поєднує в собі симптоми стресового та ургентного типу.
Крім того, розрізняють нічне, неусвідомлене та функціональне нетримання, а також безперервне та підтікання сечі після завершення сечовипускання.
ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ
— Ваше завдання — звернутися до гінеколога чи уролога за перших тривожних ознак, не вважаючи навіть невеликий «витік» сечі варіантом норми, — каже Іван Крижанівський. — Фахівець проведе опитування та огляд (гінекологічний — у жінок, ректальний — у чоловіків), призначить обстеження (уродинамічні тести, УЗД, аналіз і бактеріологічний посів сечі тощо). Також пацієнту зазвичай рекомендується вести щоденник сечовипускань.
Вибір методу терапії залежить від типу патології та причин, що її спричинили. Зазвичай застосовують комплекс заходів: тренування сечового міхура (сечовипускання за розкладом), виконання вправ Кегеля (зміцнення м’язів тазового дна), прийом ліків (при ургентному нетриманні), фізіотерапія. Для лікування стресового нетримання переважно рекомендують малотравматичну операцію. Сучасною методикою лікування патології в жінок є лазеротерапія.
Якщо проблема виникла в пацієнта з обмеженою рухливістю, використовують спеціальні прокладки або памперси для дорослих.
ЯК ПОПЕРЕДИТИ
Щоб звести до мінімуму ризик розвитку нетримання, уникайте підйому важких предметів і надмірного фізичного навантаження, контролюйте свою вагу, не допускайте закрепів, вчасно лікуйте інфекційно запальні захворювання сечостатевої системи. Крім того, важливою є помірна, але регулярна фізична активність, а також профілактична зарядка для зміцнення м’язів таза.
Якщо ваш сечовий міхур схильний до підвищеної активності, зведіть до мінімуму вживання кави, газованих і алкогольних напоїв, а також обмежуйте прийом рідини перед прогулянкою та за 3—4 год. до сну. Але все ж потрібно випивати 1,5—2 л води на день, тому що концентрована сеча додатково подразнює сечовий міхур.
Ірина КАДЧЕНКО.
