Якщо у вас без видимої причини виник сильний біль у ділянці спини й паралельно спостерігається дивна слабкість і поколювання в руці чи нозі, не варто виключати корінцевий синдром. «Порадниця» з’ясувала, що це за стан, з яких причин він виникає та як лікується.
НЕ САМОСТІЙНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ, А КОМПЛЕКС СИМПТОМІВ
— Корінцевий синдром (радикулопатія) — це поширений неврологічний симптомокомплекс, що виникає при здавлюванні нервових корінців — коротких гілок спинномозкових нервів, — пояснює невролог вищої категорії Наталія ГОМОНЕНКО. — Радикулопатія — не самостійне захворювання, а ускладнення чи супутня ознака інших патологій хребетного стовпа. Саме тому важливо вчасно діагностувати цей синдром і провести лікування основного захворювання. В іншому разі поступово розвивається порушення чутливості ураженої ділянки та слабкість м’язів, за які відповідає корінець, що може суттєво знизити якість життя та навіть зробити людину недієздатною.
ПРИЧИНИ Й ФАКТОРИ РИЗИКУ
За словами лікарки, до стискання нервових корінців найчастіше призводять такі захворювання, як остеохондроз, остеопороз, спондилоартроз, міжхребцева грижа або протрузія диска, а також уроджені дефекти хребта, травми спини, порушення постави, наявність пухлин або рубців, що здавлюють нерв. До поширених факторів ризику належать і постійні перевантаження хребетного стовпа, часті переохолодження, стреси, наявність зайвої ваги, малорухливий спосіб життя, при якому слабшають м’язи, що підтримують хребет. Спричинити радикулопатію здатні також гормональні збої, інфекційні процеси, вплив на організм шкідливих хімічних речовин.
У віці до 40 років здавлення корінців нерідко провокує надмірне фізичне навантаження (під час занять спортом чи важкої фізичної роботи) й тривале перебування в незручній статичній позі.
ТРИВОЖНІ СИМПТОМИ
Основний симптом корінцевого синдрому — це біль, що зазвичай виникає вздовж конкретного нерва. Але сильні больові відчуття можуть бути не тільки в ураженому сегменті хребта, а й у кінцівках, ділянці внутрішніх органів, що значно ускладнює діагностику синдрому. Зокрема, якщо травмовано корінець у шийному відділі, болітимуть шия та рука; при защемленні в грудях — біль виникає в спині й може «рикошетити» в серце чи шлунок; при синдромі в попереково-крижовому відділі — страждає не лише поперек, а й сідниці, ноги, органи малого таза.
Біль може бути як постійним, так і «стріляючим», посилюватись при кашлі, чханні, будь-якому русі, фізичній або емоційній напрузі. Больовий синдром часто турбує хворого увечері чи вночі, може супроводжуватися набряком і почервонінням шкіри, підвищеною пітливістю.
До інших проявів корінцевого синдрому належать порушення чутливості, відчуття поколювання й повзання «мурашок» в зоні, за яку відповідає уражений нерв. Згодом через ослаблення м’язів у постраждалому сегменті виникає порушення та обмеженість рухів, хворому стає важко виконувати звичні дії.
Іноді при радикулопатії спостерігається загальне погіршення самопочуття: слабкість, нездужання, порушення сну, підвищення температури тіла.
ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ
— Для підтвердження діагнозу, після огляду неврологом, може бути призначена рентгенографія хребта у двох проекціях — передній і бічній, — каже Наталія Гомоненко. — Але більш інформативним і сучасним методом обстеження наразі вважають магнітно-резонансну (або комп’ютерну) томографію. Також часто рекомендують зробити електронейроміографію, що дозволяє диференціювати радикулопатію та ураження периферичного нерва. За наявності симптомів із боку внутрішніх органів призначають додаткові аналізи.
Головна мета діагностики — виявити причину, яка спровокувала появу корінцевого синдрому. Терапію підбирають індивідуально, з урахуванням цього фактора, а також віку та супутніх захворювань пацієнта. Але найчастіше для лікування проявів радикулопатії призначають:
- нестероїдні протизапальні препарати (у формі таблеток, мазей і гелів), які знімають запалення та больовий синдром;
- міорелаксанти — для усунення м’язових спазмів;
- вітаміни групи В — для покращення стану нервових закінчень;
- хондропротектори — для прискорення регенерації хрящів;
- знеболювальні та протизапальні блокади у вигляді локальних ін’єкцій;
- при хронічному синдромі іноді призначають антидепресанти.
Також при радікулопатії ефективні фізіопроцедури, лікувальна фізкультура, масаж, рефлексотерапія.
Якщо консервативні заходи через кілька місяців лікування не дають результату, може бути рекомендоване хірургічне втручання.
ЯК ПОПЕРЕДИТИ
Профілактика розвитку радикулопатії полягає в запобіганні та своєчасному лікуванні захворювань, які здатні призвести до здавлювання корінців.
Також дуже важливо стежити за вагою та поставою, при сидячій роботі регулярно виконувати розминку, щодня робити хоча б 10-хвилинну ранкову гімнастику, дозувати фізичні навантаження, уникати травм і переохолоджень.
Велику роль відіграє й повноцінне харчування, оскільки при системному дефіциті вітаміну Д підвищується ризик розвитку остеопорозу, а при нестачі вітамінів групи В — патологій нервової системи.
Ірина КАДЧЕНКО.
