Кіста (від грец. kystis — міхур) — патологічна порожнина, що, маючи стінки й вміст, утворюється у тканинах або органах, у даному разі в печінці.
Найчастіше так звана не паразитарна кіста спостерігається у людей за 40 років. Паразитарна ж, спричинена глистяною інвазією (зазвичай цистицерком, ехінококом) або іншими хвороботворними мікроорганізмами, може з’явитися у будь-якому віці й має тенденцію до збільшення і розростання. Так само, як і гемангіоми — доброякісні пухлини.
Причини виникнення (етіологія) не паразитарних кіст до кінця не з’ясовані. Є дані про ембріональні передумови, тобто такі, що склалися у період внутрішньоутробного розвитку. Не виключена можливість виникнення кіст і внаслідок приймання деяких ліків, скажімо, гормональних, зокрема естрогенів (жіночих статевих гормонів), пероральних контрацептивів. До речі, естрогени рослинного походження містяться у пиві.
Найпоширенішою скаргою при солітарних (одиничних, нечисленних) кістах печінки є зазвичай постійний біль у верхньому правому куті живота або в епігастральній ділянці. Хворі також відзначають швидке насичення та неприємні відчуття після вживання їжі. Серед неспецифічних симптомів — загальна слабкість, підвищена пітливість, задишка, втрата апетиту, нудота, діарея.
Для диференційного діагнозу проводять аналіз крові на виявлення антитіл, що вказують на зараження паразитарною інфекцією. Також задля встановлення остаточного діагнозу вдаються до ультразвукового дослідження (УЗД), ехографії, комп’ютерної томографії, ядерно-магнітного резонансу, радіонуклідного тестування.
Консервативне лікування, у тому числі «народне», не буває ефективним. Натомість застосовують різні оперативні методики, серед яких — резекція печінки, тобто видалення її частини, вилущування гемангіоми або кісти, резекція-вилущування, склерозування, кріовплив (рідким азотом), електрокоагуляція.
За невеликих (до 5—7 см) кіст печінки стабільних розмірів варто втриматися від операції, а спостерігати їх у динаміці, в разі потреби призначаючи симптоматичне лікування.
До ускладнень належать нагноєння, кровотеча в порожнині кісти, розрив стінки, портальна гіпертензія, механічна жовтяниця, печінкова недостатність. У разі розриву можливе приєднання вторинної інфекції, утворення зовнішніх і внутрішніх свищів, перекручування ніжки кісти.
Ці ускладнення, як і злоякісні переродження, зустрічаються рідко.
Віра НІБАК, лікар-гастроентеролог.