Для того, щоб картопля була менш вразливою до парші, важливо забезпечити її достатньою вологою. Якщо земля під час зав’язування бульб пересихає, збудник хвороби стає активнішим, а картопля втрачає захисні механізми. Молоді бульби під час активного росту мають дуже тонку й ніжну шкірку. Через сухий ґрунт на ній утворюються мікротріщини, а вони є воротами для інфекції.
Ще один чинник, який сприяє розвитку парші, — надлишок кальцію. Якщо внести безпосередньо під посадку або після цього на ділянку забагато вапна або золи, парша з’явиться майже гарантовано, бо це розкислює ґрунт і провокує спалах хвороби.
Парша зазвичай уражує лише шкірку. Якщо її зрізати, сама м’якоть залишається смачною та безпечною. Щоправда, сильно уражена картопля гірше зберігається, бо через пошкоджену шкірку всередину легше проникають гнилі. Чи годиться уражена паршею картопля на посадку? Ні, бо так ви власноруч збільшуєте концентрацію збудника в ґрунті.
Повністю стерилізувати землю неможливо, водночас нині існує чимало стійких до парші сортів. Ну і, звісно, на ранніх етапах важливо підтримувати вологість землі. Це суттєво знижує ризик ураження. Імунітет картоплі до парші підвищують сірка та марганець. Можна використовувати позакореневе підживлення слабким розчином сульфату марганцю. А ще дуже корисно висаджувати перед картоплею гірчицю або жито.
Парша часто зберігається в землі роками, тож намагайтеся дотримуватися сівозміни. Висаджувати картоплю на те саме місце можна не раніше, ніж через 3–4 роки.
Лідія ГЕРАЩЕНКО.



















