Якщо ваша турбота про власне здоров’я збоку більше нагадує манію, й ви щодня знаходите в себе симптоми небезпечних захворювань, ймовірно, це іпохондричний розлад. «Порадниця» з’ясувала, чому він виникає, кому загрожує та як лікується.
СТРАЖДАЄ КОЖЕН ДЕСЯТИЙ
– Іпохондрія є постійним занепокоєнням людини про своє здоров’я та супроводжується нав’язливими думками про наявність важкої чи невиліковної хвороби або кількох, – пояснює лікар-психіатр Ігор ШИБКО. – При цьому звичайні тілесні прояви (бурчання у животі, поколювання в м’язах) іпохондрик сприймає як ознаки серйозних проблем зі здоров’ям. На іпохондрію страждають щонайменше 10 відсотків населення.
Такий стан може бути як психічним розладом, так і особливістю особистості. Іпохондрія частіше виникає в людей зі збудливою нервовою системою та підвищеною тривожністю, нерідко поєднується з іншими психічними захворюваннями, депресією, панічними атаками.
ПРИЧИНИ ПРОБЛЕМИ
За словами лікаря, надмірну увагу людини до свого здоров’я може спровокувати травмуюча подія (смерть близьких, важке розлучення), сильне психоемоційне потрясіння або стрес. Ще один фактор ризику – порушення сприйняття власного тіла, спричинене прийомом гормонів, менопаузою та іншими станами зі зміною гормонального фону.
Можлива причина – проблеми з соціальною адаптацією, у відносинах з людьми. Страхи та психологічна самотність запускають захисний механізм психіки, й замість того, щоб вирішувати труднощі, людина переймається «надуманою» хворобою, виправдовуючи цим свою пасивність. Крім того, спричинити іпохондричний розлад здатні особливості виховання та психологічної атмосфери в сім’ї, а також випадкові зовнішні чинники: слова лікаря, перегляд медичних телепередач або реклами.
ТРИВОЖНІ СИМПТОМИ
Відрізнити прояви іпохондрії від уважного ставлення до власного самопочуття допоможуть такі симптоми:
- побоювання іпохондриків найчастіше пов’язані з конкретним тяжким захворюванням (рак, ВІЛ), органом чи системою організму (серце, шлунок, статеві органи, мозок);
- людина переймається через хвороби, що не загрожують здоров’ю та життю (наприклад, застуду),
- перебільшує значення симптомів (затяжний кашель – це завжди запалення легень тощо);
- схильні до іпохондрії люди уважно стежать за медичними новинами, знаються на хворобах і симптомах, щодня читають про них в інтернеті;
- вони постійно порушують тему здоров’я; така стурбованість вигаданими хворобами зазвичай шкодить роботі та сімейному життю.
Крім того, іпохондрики часто ходять до лікарів і залюбки ковтають пігулки. При цьому пацієнтів не влаштовують задовільні результати аналізів і запевнення лікаря, що все гаразд. Вони починають шукати іншого фахівця, який підтвердить їхні побоювання. Іноді іпохондрик, навпаки, уникає лікарів, оскільки впевнений, що сам краще знає, як лікуватись.
ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ
При підозрі на іпохондричний синдром варто відвідати сімейного лікаря та пройти стандартне обстеження: аналіз крові, сечі, ЕКГ, УЗД внутрішніх органів. Якщо патологій не виявлено, але людина все одно непокоїться, рекомендована консультація психіатра чи психотерапевта.
Згідно з медичними стандартами, для діагностики розладу пацієнт повинен бути щонайменше пів року переконаний у наявності в нього серйозних хвороб, й це має заважати йому вести повноцінне життя.
Іпохондричний розлад у більшості випадків оборотний, його лікування полягає у підтримуючій та медикаментозній терапії (трав’яні збори, нейролептики, антидепресанти), психотерапії.
Профілактикою іпохондрії є фізична та соціальна активність, повноцінний сон, оволодіння навичками аутотренінгу, медитації, дихальної гімнастики. Тривожним людям також варто відмовитися від перегляду медичних сайтів і телепередач.
Ірина КАДЧЕНКО.
