Ми звично говоримо про неуважних і гіперактивних дітей, а от від дорослих людей апріорі очікуємо зібраності та серйозності. Тим часом синдром дефіциту уваги та гіперактивності сьогодні досить поширений і серед дорослих. «Порадниця» з’ясувала, чому він виникає та як можна його контролювати.
Починається ще в дитинстві
— Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) — це неврологічний поведінковий розлад, пов’язаний з особливістю роботи головного мозку, який починається в дитинстві, але за відсутності лікування або недостатньої корекції часто зберігається і в дорослому віці, — пояснює лікар-психіатр вищої категорії Ігор ШИБКО. — Синдром зазвичай проявляється гіперактивністю, імпульсивністю, проблемами з самоорганізацією та концентрацією уваги.
У самостійне захворювання СДУГ був виділений тільки у 1980 році, тому його причини, форми та прояви ще в процесі вивчення. Раніше вважали, що в підлітковому віці симптоми синдрому самостійно згладжуються або повністю минають, але сьогодні медики визнають, що мінімум у третини пацієнтів патологія зберігається на все життя. У дорослих людей СДУГ може призводити до проблем у навчанні, роботі, соціальних і сімейних відносинах, формувати низьку самооцінку, провокувати розвиток тривожності й депресії.
Причини
До поширених міфів про СДУГ належить те, що його розвиток у дитинстві може бути спровокований особливостями виховання, наслідками вакцинації, великою кількістю цукру в раціоні. Сьогодні основними причинами виникнення синдрому вважають:
— генетичну схильність: приблизно в 70 відсотках випадків СДУГ передається від батьків або близьких родичів;
— наслідки черепно-мозкових травм;
— пренатальні та перинатальні фактори: вік і шкідливі звички матері під час вагітності, передчасні або важкі пологи, кисневе голодування плоду, пологові травми;
— біохімічні особливості організму: порушення вуглеводного обміну;
— дисбаланс нейромедіаторів — дофаміну, серотоніну та норадреналіну.
Також деякі дослідники вважають, що спровокувати розвиток синдрому можуть хронічний стрес і важкі переживання в ранньому дитинстві.
Прояви
За словами фахівця, симптоми СДУГ у дорослих можуть проявлятися по-різному й мати різний ступінь вираженості. Ось основні з них:
— нездатність довго концентруватися на завданні або діяльності, постійні відволікання і забудькуватість, труднощі зі сприйняттям інформації;
— проблеми з плануванням і управлінням часом, завершенням розпочатих справ, неорганізованість;
— гіперактивність, надмірна жестикуляція й балакучість, постійна стурбованість, неможливість розслабитися;
— труднощі з організацією та підтриманням порядку, веденням побуту та домашніми обов’язками;
— різкі перепади настрою, емоційна нестабільність, схильність до імпульсивних вчинків і рішень, швидка втомлюваність, дратівливість;
— труднощі у встановленні та підтримці як особистих, так і професійних відносин.
Ці проблеми можуть накопичуватися, викликаючи у людини почуття провини, стресу і втрати контролю над ситуацією та своїм життям загалом. Тому СДУГ у дорослих часто стає основою для розвитку інших ментальних розладів: зокрема, тривожного та біполярного, а також депресивних епізодів.
Діагностика та лікування
Діагностикою СДУГ у дорослих займається психолог, психотерапевт або психіатр. Фахівець проводить детальне клінічне інтерв’ю, а також використовує різні психологічні тести та опитувальники для оцінки симптомів синдрому.
— Важливо також виключити інші захворювання й стани зі схожими проявами: депресію, тривожний розлад, порушення сну, дисфункцію щитоподібної залози, залежності, — каже Ігор Шибко. — Тож додатково можуть бути рекомендовані МРТ головного мозку, електроенцефалографія, ультразвукова доплерографія судин та інші обстеження й аналізи.
Лікування призначають у кожному випадку індивідуально, воно залежить від типу СДУГ, вираженості симптомів і наявності інших розладів. Зазвичай застосовують медикаменти (ноотропні препарати, антидепресанти, антиконвульсанти) і психотерапію (когнітивно-поведінков, сімейн), що допомагає пацієнту навчитися керувати проявами синдрому, розвинути навички соціальної взаємодії та самоорганізації, підвищити впевненість у собі. Також рекомендовані аутогенні тренування та здоровий спосіб життя: дотримання режиму праці й відпочинку, повноцінний сон, збалансований раціон, регулярні фізичні навантаження (зарядка, йога, плавання, біг).
Розпізнавання СДУГ у близьких
У повсякденному житті для людини з синдромом може бути характерно:
— часто губити речі першої необхідності (ключі, мобільний телефон, гаманець, окуляри);
— забувати про заплановані зустрічі або візити до лікаря;
— систематично порушувати правила дорожнього руху;
— любити спонтанний шопінг або захоплюватися азартними іграми;
— постійно перебивати співрозмовника, не вислуховувати до кінця;
— користуватися чужими речами без дозволу;
— часто потрапляти у форс-мажорні ситуації через неуважність або необережність.
Але говорити про можливий СДУГ можна тільки в тому випадку, якщо зазначені симптоми присутні постійно протягом тривалого часу, систематично проявляються в різних обставинах (вдома, на роботі, в колі друзів) і відчутно знижують якість життя.
Ірина КАДЧЕНКО.
