Останніми роками літні місяці приносять таку спеку, що сохне навіть такий злісний бур’ян, як портулак. А що вже й казати про квіти! Тільки-но в серпні зацвіте якась лілія, як вже за кілька днів вона відцвітає, бо надто спекотно. Ось і чекай того цвітіння цілий рік! Натомість продовжують рясно цвісти вуличні гібіскуси.
У наших квітниках найчастіше зустрічаються два види: деревоподібний і трав’янистий. Обидва можна висадити восени, але через різну будову кореневої системи та рівень морозостійкості посадка обох видів має суттєві відмінності. Головне правило — висадити за 3–4 тижні до сталих заморозків, щоб встигли вкоренитися.
У чому їх відмінність
Деревоподібний гібіскус — це багаторічний листопадний кущ або штамбове дерево висотою 1,5–2,5 м. Він рясно цвіте квітами 6–12 см у діаметрі. При посадці потребує гарного дренажу шаром 10–15 см, оскільки застій води біля кореневої шийки взимку призводить до випрівання. Ділянка обов’язково має бути сонячна. Яму для нього викопують розміром 50х50 см. Коренева шийка при посадці має розташовуватись на рівні ґрунту. Деревоподібному гібіскусу щовесни необхідне буде санітарне та формувальне обрізування — пагони вкорочують на третину, щоб стимулювати рясне цвітіння. Дорослий кущ легко переносить короткочасну посуху. Складність догляду мінімальна.
Трав’янистий — також багаторічник висотою 1–2 м, у якого вся надземна частина щоосені відмирає. Візитівкою цього виду є гігантські квіти-тарілки 20–30 см у діаметрі. Завдяки цьому рослина створює у квітнику просто вау-ефект. Висаджують її на максимально освітленому місці. Ґрунт під посадку має бути вологоємний, багатий на органіку, слабокислий або нейтральний. Яма — трохи ширша, ніж глибша. Кореневі бруньки заміщення при посадці заглиблюють на 3–5 см. Стебла вкорочують, залишаючи 10–15 см від землі.
Усю надземну частину трав’янистого гібіскуса восени після перших заморозків повністю зрізають, залишаючи пеньки заввишки 5–10 см, і мульчують коріння тирсою, торфом чи сухим листям. Через колосальну швидкість нарощування зеленої маси трав’янистий гібіскус потребує регулярного підживлення органо-мінеральними комплексами. І ще один нюанс. Через велике листя та масивні квіти його стебла можуть ламатися при сильних поривах вітру, тому кущі часто підв’язують або ж висаджують у захищеному місці. На відміну від деревовидного, трав’янистий вкрай вологолюбний і потребує регулярного та рясного поливу впродовж усього літа. Складність догляду середня. Цей вид вимагає постійного контролю вологості та підживлення.
Одразу після посадки кущі рясно поливають. Обидва види мають високу морозостійкість, натомість навесні прокидаються пізно.
Тож який краще обрати?
Якщо шукаєте кущ або невелике деревце, яке роками ростиме на одному місці й вимагатиме мінімуму уваги, зверніть увагу на деревовидний. Особливо, коли на ділянці буває дефіцит води або немає можливості часто поливати квітник у спеку. Якщо ж хочете здивувати гостей і отримати справжній тропічний вигляд саду з гігантськими квітами, оберіть трав’янистий. Але уваги він потребує трішки більше. Моя остання цінна знахідка — трав’янистий гібіскус Сherry choco latte. Я випадково придбала його в Хоролі на Полтавщині.
А наших читачів хочемо запитати: а які вкрай невибагливі багаторічники з тривалим цвітінням наприкінці літа та у вересні порекомендуєте ви?
Катерина ОКУНЬ.
