Під час закладання запасів на зиму починається справжній квест. У погребі картопля з морквою ділять останні вільні квадратні сантиметри, а на полицях туляться десятки банок…
Чи можливі «багатоповерхові конструкції»?
Із метою економії місця господарі нерідко ставлять на полицях банку на банку. В принципі, розміщувати їх таким чином можна, але тільки за дотримання кількох важливих правил. Так, добре витримують вагу другої банки так звані єврокришки, тобто кришки, що закручуються. Вони мають жорстку конструкцію і різьбу. А от звичайні кришки, які закривають під ключ, до деформації менш стійкі. І якщо верхня банка занадто важка або стоїть нерівно, кришка нижньої може прогнутися, через що порушиться вакуумне ущільнення — і консервація зіпсується. Тож між ярусами краще укласти шар розділювачів, щоб рівномірно розподілити вагу по всій площі. Це можуть бути аркуші цупкого гофрокартону, фанера тощо. Ставте зверху тільки банки такого ж або меншого об’єму і не будуйте конструкції більш ніж у 2 яруси.
Важливо враховувати ще один момент. У погребі потрібно уникати застою вологи. А якщо банки стоять надто щільно та ще й у кілька рядів, між ними гірше циркулює повітря. Це призводить до утворення конденсату та іржавіння металевих кришок. Тому залишайте між банками та між рядами невеличкий зазор. Якщо місце дозволяє, краще все ж розміщувати банки в один шар.
Оптимальне розміщення
При розміщенні банок варто пам’ятати, що температура та вологість у погребі розподіляються нерівномірно. Біля підлоги завжди холодніше, під стелею — тепліше, а біля вентиляції — сухіше. Тому нижні полиці найкраще підходять для солінь, квашених огірків, капусти та грибів, які потребують низької температури. Середні полиці ідеальні для овочевих салатів, лечо, варення, компотів і томатного соку. Тут стабільна середня температура. Верхні чудово підходять для консервації з високим вмістом цукру чи оцту, оскільки вони менш вибагливі до тепла.
«Завжди підписую на кришці рік виготовлення, — ділиться наша багаторічна читачка Лілія Ротань з Житомирщини. — Свіжу консервацію поточного сезону ставлю вглиб полиці, а запаси минулого року висуваю на передній край, щоб використати першочергово. Це дозволить не тримати консервацію роками. А ще обов’язково групую банки за категоріями: соління, солодке, соки… Це дозволяє швидко знаходити потрібне і бачити залишки». Також господиня радить зберігати консервацію подалі від картоплі та овочевих засіків.
А про те, щоб стелажі та полиці були банкам «міцною опорою», дбає чоловік Лілії, Микола. Він нагадує, що дерево, з якого виготовлені полиці, обов’язково має бути оброблене антисептиком проти плісняви або просочене оліфою. Дошки мають бути товщиною від 30–40 мм, щоб не прогиналися під вагою банок. Металеві кутники чи стелажі потребують якісного ґрунтування та фарбування, інакше у вологому середовищі швидко заіржавіють. Оптимальна глибина полиці — 40–50 см, у 2–3 банки вглиб. Якщо зробити глибше, діставати дальні банки буде незручно та небезпечно. Також пан Микола нагадує, що нижній ярус стелажа має бути піднятий над підлогою мінімум на 15–20 см, а самі стелажі не повинні прилягати впритул до сирих кам’яних чи бетонних стін. Між ними має бути вентиляційний зазор 5–10 см.
А Лілія Микитівна підказує маленьку хитрість, до якої вдавалась ще її бабуся: щоб кришки не іржавіли від конденсату, їх можна злегка змастити тонким шаром вазеліну. Рослинні жири чи, наприклад, сало для цього не підходять!
Щоб не «зірвало»
Ще одна прикрість при зберіганні консервації — зривання кришок. Наша дописувачка Надія Гуржій розповідає, що найчастіше «зривають» ті види консервації, які мають низьку природну кислотність, містять багато цукрів, що легко бродять, або є складними для повного прогріву. «За моїми спостереженнями, найпримхливішими є кабачки, патисони та баклажани. Завжди додавайте до них достатню кількість кислоти, зокрема оцту, а салати та ікру з цих овочів обов’язково довго стерилізуйте в киплячій воді. Огірки, щоб не зривались, перед закручуванням замочуйте на 2–4 год. в крижаній воді, ретельно вимивайте кожен огірок щіточкою та використовуйте подвійну або потрійну гарячу заливку. Досить капризними є томатний сік і паста. Кип’ятити сік потрібно не менше 15–20 хв., знімаючи піну. Та особливо вибагливі — гриби. Перед маринуванням ретельно промивайте та відварюйте їх у кількох водах і використовуйте достатньо оцту».
До пані Надії доєднується її сусідка, «консервувальниця з багаторічним стажем» Раїса Опанасюк. «Мої секрети надійного консервування такі. Стежте за чистотою як банок, так і кришок. Кришки перед закатуванням обов’язково прокип’ятіть у воді 3–5 хв. Після закатування гарячі банки обов’язково переверніть на кришку і щільно вкутайте ковдрою на 12–24 год. Це забезпечує повільне охолодження і фактично є додатковою стерилізацією за рахунок власного тепла продукту. Використовуйте лише якісні кришки і перевіряйте закаточний ключ. Перші 2–3 тижні тримайте нові банки у прохолодному місці під наглядом. Якщо протягом цього часу кришки не здулися і розсіл залишається прозорим — консервація готова до тривалого зберігання в погребі. І ще: використовуйте тільки кам’яну сіль і не переборщіть із часником. 2–3 зубчики на літрову банку цілком достатньо. І не забувайте про хрін!»
Катерина ОКУНЬ.
