Якщо вас турбують безсоння, слабкість, болі та судоми в різних частинах тіла, але при цьому обстеження показують, що все гаразд, не варто виключати фіброміалгію — досить поширене, але маловивчене захворювання. «Порадниця» з’ясувала, чому воно виникає, кому загрожує та як лікується.
БІЛЬ Є, ЗАПАЛЕННЯ НЕМАЄ
— Фіброміалгія (фіброзит, фіброміозит, фіброміалгічний синдром) — це хронічне позасуглобове незапальне захворювання, що проявляється болем у м’яких тканинах, скутістю та болючістю м’язів, сухожиль і суглобів, а також підвищеною стомлюваністю та порушеннями сну, — пояснює лікарка-невролог вищої категорії Наталя ГОМОНЕНКО. — При цьому хворобливі відчуття та чутливість можуть з’являтися та зникати, а також мігрувати по тілу.
Особливість захворювання в тому, що незважаючи на яскраво виражений больовий синдром не відбувається запалення, незворотної зміни або руйнування тканин організму, а також ушкодження внутрішніх органів.
Фіброміалгія частіше виникає в зрілому віці, причому жінки страждають на неї приблизно у 8 разів частіше за чоловіків.
У ЧОМУ ПРИЧИНА
Попри те, що фіброміалгічний синдром, за словами фахівчині, досить поширений — на нього страждають мінімум 5 відсотків людей, він досі до кінця не вивчений і причини його розвитку не з’ясовані. Деякі фахівці пов’язують фіброміалгію з безсонням, дефіцитом гормону серотоніну, порушеннями в центрах больової чутливості головного мозку, але офіційного підтвердження ці теорії не мають.
Вважається, що в групі підвищеного ризику перебувають пацієнти з хронічними захворюваннями суглобів і сполучної тканини, такими як ревматоїдний артрит, остеоартрит, системний червоний вовчак, анкілозуючий спондиліт. Також відіграє свою роль спадковість і певний тригерний фактор, що «запускає» фіброміалгію: надмірне фізичне навантаження, мікротравми, часті або хронічні вірусні інфекції, дистрофічні зміни м’яких тканин, сильний емоційний стрес.
ПРОЯВИ
Фіброміалгічний синдром проявляється у вигляді різноманітних симптомів, що не загрожують життю, але спричиняють хворому сильний дискомфорт. Основний прояв захворювання — генералізований больовий синдром (у різних частинах тіла, а не в ділянці одного конкретного органу), часто у вигляді симетричних осередків. Спочатку больові відчуття не яскраво виражені, але поступово посилюються й нерідко супроводжуються розладом чутливості: відчуттям печіння, поколювання та «мурашок», особливо в кінцівках. Найчутливіші зони — шия, потилиця, плечі, грудна клітка, сідниці.
Також до частих симптомів фіброміалгії належать розлади сну, погіршення пам’яті та уважності, головний біль і запаморочення, скутість м’язів уранці, судоми в литкових м’язах, порушення функції кишківника. Крім того, може спостерігатися підвищена дратівливість і тривожність, метеозалежність, перепади настрою, пригніченість і схильність до депресії.
Симптоми мають тенденцію посилюватися при стресах, перевтомі, переохолодженні та нестачі сну, а також при скептичному та недовірливому ставленні до проблеми з боку лікарів, близьких і друзів.
ДІАГНОСТИКА УСКЛАДНЕНА
— Діагностувати фіброміалгію буває важко, оскільки пацієнт скаржиться на болі в усьому тілі, а показники обстежень і аналізів залишаються в межах норми, — каже Наталя Гомоненко. — Тому зазвичай діагноз ставлять на основі клінічних даних, додаткові дослідження призначають лише для того, щоб виключити інші хвороби зі схожими симптомами.
Про наявність фіброміалгії свідчить поширений больовий синдром, який непокоїть людину протягом трьох місяців і довше. Також фахівець відзначає інші характерні симптоми (підвищена стомлюваність, слабкість, проблеми зі сном) і при пальпації виявляє чутливі болючі точки за відсутності на цих ділянках почервоніння, набряку та локального підвищення температури.
Загалом до процесу діагностики можуть залучати лікарів різних спеціальностей. Окрім невролога, це психіатр, психолог, ендокринолог, ортопед, ревматолог, фізіотерапевт.
ЯК ЛІКУВАТИ
Специфічних ліків від фіброміалгії немає, лікування призначають комплексне й симптоматичне, з урахуванням індивідуальної ситуації пацієнта. Воно може включати прийом знеболювальних, протисудомних, седативних і снодійних препаратів, зовнішнє використання гелів, що знімають біль і запалення.
До поширених немедикаментозних методів належать фізіопроцедури, тейпування (застосування спеціальних еластичних клейких стрічок для фіксації або підтримки суглобів, зменшення болю в м’язах), масаж, гідромасаж, акупунктура. Також пацієнтам з фіброзитом піде на користь санаторно-курортне лікування в сухому теплому кліматі.
Рекомендують також регулярні фізичні вправи на розтягування та аеробні навантаження: швидка ходьба, плавання, їзда на велосипеді (в ідеалі займатися вранці). Прибрати прояви синдрому або знизити інтенсивність симптомів допомагають і дихальні практики, медитації, заняття йогою, психотерапія. Крім того, дуже важливо нормалізувати сон, тому уникайте ввечері прийому алкоголю та кави, не дивіться телевізор і не працюйте за комп’ютером за 2—3 години до сну.
Ірина КАДЧЕНКО.
