Шановна редакціє, мій онук навчається в семінарії, а ще зустрічається з дівчиною, думають одружитися. Чули, що одружені православні священники не мають постійно носити свої обручки. Чи справді це так, і чому?
Марія. Сумська область.
Керівник недільної школи «Чадо» при Свято-Михайлівському Золотоверхому чоловічому монастирі протодиякон Петро ЛОПАТИНСЬКИЙ, оповідаючи про такий звичай, каже:
– Така практика є в РПЦ, звідки увійшла і в українську традицію. Перший аргумент, який наводять її прихильники – що священник заручений із церквою, тому його дружина відходить на другий план. Але з богословської точки зору це не так, бо священник після хіротонії не перестає бути одруженим, отож він органічно з’єднаний зі своєю матушкою. В одній із православних церков світу навіть є такий чин, коли під час хіротонії молодого священника виводять до його матушки, підкреслюючи, що відтепер вона – не просто молода дружина. Другий аргумент – що під час причастя часточка Тіла Христового може потрапити під обручку, а ми маємо ставитися із благоговінням до кожної крихти причастя. Але ж це вирішується дуже просто: можна зняти на час причастя обручку чи тимчасово надіти на ліву руку (й сам так роблю, хоч мене дехто переконував, що не повинен носити).
Жодних канонічних заборон щодо носіння обручки священником немає, й у моєму колі всі одружені отці з Михайлівського Золотоверхого їх носять. До того ж, гадаю, наявність обручки має позитивну роль і в психологічному сенсі: молоді парафіянки бачать, що перед ними одружений чоловік, а самому священнику власна обручка нагадує, що він належить своїй дружині.
Шукала відповідь Ольга ГОЙДЕНКО.
