Груша — культура примхлива: то підмерзає, то уражується хворобами, а то й зовсім без причини не дає жодного врожаю, хоча навесні стоїть у білому вбранні. Чому ж вона не родить, або раптом ні з того ні з сього сохне на очах?
НЕПРАВИЛЬНА ПОСАДКА
При посадці важливо стежити, щоб коренева шийка (місце переходу коріння в стовбур) знаходилася на рекомендованій глибині. Якщо переборщити із заглибленням, плодоношення може затриматися на кілька років. Коли ж коренева шийка стирчатиме над землею, коріння підмерзне. Зазвичай за сезон коріння відновлюється, але в такі роки груші буде не до формування плодів. Також при посадці важливо зберігати звичне для саджанця положення щодо сонця. Зрозуміти, яким боком він дивиться на сонце, можна за кольором кори: з південного вона буде темнішою, ніж із північного.
НЕСТАЧА ЖИВЛЕННЯ В ҐРУНТІ
«Голодне» дерево ніби засинає, життєві процеси в ньому уповільнюються. Проте груша росте, коріння сягає вглиб і розгалужується в ширину. Належним чином розвинене коріння здатне забезпечити її всім необхідним, але поки розростається в пошуках живлення, плодів не буде. І навіть якщо груша зацвіте та сформує зав’язі, вони швидко опадають на землю.
Для поповнення дефіциту поживних елементів дерево удобрюють. Роблять це обережно. Адже при перенасиченні землі азотом починає активно формуватися вегетативна маса, а цвіту немає. А якщо підживити азотом у другій половині літа, пагони не встигнуть визріти й не переживуть зиму. На початку весни, коли груша почне розпускати листя, під неї вносять кілограм перегною та півлітрову банку золи (приблизно 300 г). У цей час рекомендовано вносити й нітроамофоску — ст.л. з гіркою (19 г), попередньо розчинивши добриво у воді.
А на початку літа в ґрунт закладають неповну столову ложку (13 г) суперфосфату та половину (10 г) сульфату калію, також розчинивши у воді. Фосфорно-калійне підживлення можна повторити в середині літа. Ще раз ці ж добрива вносять на початку осені, але зменшивши рекомендоване дозування вдвічі.
ХВОРОБИ
Якщо навесні на верхівках довго не розпускалося листя, а влітку гілки почали чорніти й засихати, ймовірніше, в груші бактеріоз. Інша назва грибкової хвороби — нектріоз. Патоген лютує, коли дерево відчуває стрес, спричинений перезволоженням і холодами. Щоб врятувати його, зрізають уражені гілки та проводять підживлення по листю калійно-фосфорним добривом із мікроелементами. Однак упоратися із хворобою вдасться лише в разі, якщо ґрунтові води залягають на глибині не менше півтора метра.
Інша можлива причина усихання гілок — моніліальний опік (вогневиця). На жаль, хвороба невиліковна, і дерево поступово пропаде.
Груша може цвісти, але не формувати плоди й через те, що:
✔ страждає від шкідників (бруньки пошкоджує грушева мідяниця, у масовому знищенні квіток бере участь яблуневий квіткоїд);
✔ відсутнє запилення (спробуйте під час цвітіння обприскати дерево 1-відсотковим розчином борної кислоти);
✔ зав’язь гине від морозів (тому в північних регіонах бажано висаджувати сорти з пізнім терміном цвітіння).
У результаті злив і на кислих ґрунтах дерево взагалі може не цвісти (тому не переборщуйте з поливом і за необхідності вапнуйте іноді ґрунт).