Закладаю садок і маю намір висадити айву. Я хочу таку, щоб давала гарні плоди. А жінка мріє висадити вздовж паркану декоративні види. Тож розкажіть про різновиди айви детальніше.
Петро РАДЕЦЬКИЙ.
Дійсно, айва в наших садках найчастіше представлена двома видами: звичайна та японська (або хеномелес). Кожен вид має свої особливості та сорти, розмножуються вони зі свіжозібраного восени насіння та вегетативно. У догляді айва абсолютно не вибаглива і не потребує багато уваги. Кущі відносно довговічні. Живуть до 70 років, до 50 років рясно плодоносять.
Айва звичайна. Це чагарник або невелике дерево висотою до 2–3 м. Дає великі ароматні плоди грушо- або яблукоподібної форми.
Завдяки пило- і газостійкості добре росте в містах і промислових центрах. Хороший медонос. Деревина айви добре полірується, тому її використовують у деревообробній промисловості. Айва звичайна — найкраща підщепа для груші. Найвищий урожай дає у віці 8–20 років. Її плоди вживають після термічної обробки, оскільки в сирому вигляді вони тверді та терпкі. Дуже багаті на пектинові речовини, вітаміни С, групи В, Р, органічні кислоти, макро- та мікроелементи, серед яких кальцій, калій, залізо, фосфор, магній. Плоди мають властивість вбирати важкі метали, радіоактивні елементи та виводити їх з організму. У народній медицині відвар і варення з плодів айви застосовують для поліпшення роботи травного тракту, при хворобах печінки, як жовчо- та сечогінний засіб. Також корисні людям, що страждають на порушення мінерального обміну. З них готують компоти, варення, желе, мармелад. Цінні ароматичні речовини містяться переважно у шкірочці та підшкірному шарі, тому шкірочку не слід викидати або зчищати. Після 5–6 місяців зберігання м’якуш стає м’яким і придатним до вживання у свіжому вигляді.
Для посадки айви звичайної обирають сонячні місця, захищені від холодних вітрів. Передпосадкова підготовка ґрунту та розміри посадкових ям такі ж, як і для яблуні. Айва — посухостійка культура, але в період росту їй потрібна помірна вологість. Водночас не можна допускати застою води в ґрунті, бо це негативно позначиться на кореневій системі.
Важливо: айва фактично самобезплідна, тому рекомендується висаджувати по 2–3 сорти, щоб забезпечити перехресне запилення.
Айва японська (хеномелес). Використовується як декоративна і плодова рослина. У результаті селекційної роботи виведені форми з простими та махровими квітами білого, рожевого, червоного кольорів. Це низькорослий (60–100 см) напівсланкий кущ, що навесні цвіте близько 30 днів. Плоди дрібні, масою 20–30 г, з невеликою кількістю м’якоті та великими насінними камерами, зате дуже ароматні. Містять вітаміни С, органічні кислоти та інші корисні речовини. Плоди використовують, як і айву звичайну. За кількістю пектинових речовин айва японська, як і звичайна, посідає одне з найперших місць серед інших плодів і ягід. Свіжі плоди, сік або настій з сухих плодів корисні, зокрема, при пониженій кислотності шлункового соку.
Рослини світлолюбні, посухо- та газостійкі. Дерева хеномелесу добре переносять стрижку. Люблять сонячні місця і в тіні майже не цвітуть. Така айва маловимоглива до ґрунту, але краще росте та родить на досить родючих і зволожених суглинистих та супіщаних ділянках зі слабокислою реакцією. Передпосадкова підготовка ґрунту — як і для ягідних кущів. Любить підживлення пташиним послідом (1:10–12 частин води). Висаджують не менше 2–3 сіянців для забезпечення перехресного запилення.
Хеномелес часто використовують у ландшафтному дизайні для створення живоплотів, композицій з багаторічними квітами, бордюрів.
Іван СИМАКОВ, Аліна ЗАЯНЧКОВСЬКА.
