Якщо у вас з’явилося відчуття «затягнутості» або болю в певному м’язі, але на УЗД і рентгені в цій зоні все гаразд, варто звернутися до фізичного реабілітолога або остеопата й виключити наявність тригерних точок. Що це таке, «Порадниці» пояснив масажист-реабілітолог Олексій БОНДАРЕНКО.
БУВАЮТЬ АКТИВНИМИ ТА ЛАТЕНТНИМИ
— Тригерні точки (ТТ) — це ділянки підвищеної чутливості в м’язах, натискання на які спричиняє різку больову реакцію. Такі точки характеризуються локальною напругою в м’язовій тканині й на дотик найчастіше відчуваються як невеликі грудочки. Але незважаючи на скромні розміри, вони здатні завдати людині сильного дискомфорту й навіть погіршити якість життя.
Зазвичай тригерні точки виникають у великих м’язах зі статичними функціями, м’язах таза, шиї та плечового поясу. Але ці вузлики здатні спричиняти біль не тільки в місці свого безпосереднього розташування, а й у сусідніх частинах тіла (так званий відображений біль). ТТ пов’язують із розвитком таких захворювань, як міофасціальний больовий синдром (хронічний стан, що зачіпає м’язи та сполучну тканину, яка їх оточує), мігрень, головний біль напруження, хронічний біль у шиї, спині та попереку.
Виділяють активні та латентні (пасивні) тригерні точки. Перші болючі, навіть якщо до них не торкатися. Другі дають про себе знати тільки в разі прямого тиску на них. При цьому вплив на активну тригерну точку може спричиняти реакцію у вигляді пітливості, почервоніння або запаморочення.
У ЧОМУ ПРИЧИНА
Виникнення ТТ зумовлене систематичним перенапруженням або перевантаженням м’язів. У результаті в зоні тригера порушується мікроциркуляція крові, накопичуються продукти обміну, з’являється набряк, що створює замкнене коло болю та спазму. Причиною проблеми найчастіше стають:
- одноманітні рухи, що повторюються;
- тривале перебування в незручній позі;
- малорухливий спосіб життя;
- порушення постави, плоскостопість;
- травми м’язів, зв’язок і сухожиль;
- переохолодження;
- хронічний стрес;
- вимушена тривала нерухомість (дотримання постільного режиму, гіпс);
- наявність остеохондрозу, гриж і протрузій;
- надмірне скорочення певної групи м’язів, фізичне перенапруження, хронічна втома;
- затяжне перетискання м’яких тканин (у разі довгого сидіння, носіння занадто тісного одягу);
- дефіцит деяких вітамінів і мінералів (В12, цинку, магнію, міді).
СИМПТОМИ
Щоб запідозрити у себе наявність тригерних точок, потрібно розуміти, які зміни в тканинах вони спричиняють. Ущільнення, що утворилось у м’язі, під час скорочення м’язових волокон призводить до здавлення нервових закінчень і спотворення сигналів, які йдуть цим нервом. У підсумку людина може відчувати оніміння, печіння, поколювання в ділянці, за яку відповідає нерв.
Також для наявності ТТ характерний тупий і ниючий біль, який локалізовано на малій ділянці, він посилюється під час пальпації. Супутніми симптомами часто стають головні болі та мігрені, набряклість кистей та оніміння пальців рук, поколювання в кінцівках, загальна слабкість, обмежена рухливість, системне відчуття скутості та втоми в певних м’язах, іноді — тремтіння в них.
Важливо також відрізняти тригерні точки від м’язового спазму. За відчуттями вони можуть бути схожі, але м’язовий спазм є короткостроковим скороченням певної ділянки м’яза й зазвичай минає самостійно. Тоді як тригерні точки можуть турбувати людину тривалий час, спричиняючи сильний дискомфорт.
ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ
Парадокс у тому, що хоча ТТ — найпоширеніша причина хронічного м’язового болю, вони не є самостійним захворюванням і дотепер немає чітких діагностичних критеріїв, які дали б змогу їх визначати. ТТ не можна виявити ні на УЗД, ні на рентгені, ні за аналізом крові, тому багато пацієнтів із міофасціальним больовим синдромом місяцями відвідують різних лікарів (від травматолога й невролога до кардіолога та психіатра) без особливого результату.
Найпоширеніший метод для виявлення ТТ — це пальпація можливої тригерної зони. Якщо фахівець натискає на неї й людина відчуває біль, судомні скорочення або рефлекторне посмикування у відповідь на біль, це вважають підтвердженням наявності ТТ.
Для усунення болючих ущільнень у м’язових тканинах, відновлення кровообігу та нормальної роботи нервових закінчень застосовують комплексний підхід. Зазвичай це лікувальний масаж (мануальний, баночний, за допомогою спеціальних пристосувань), остеопатичні техніки, сухе голковколювання, ударно-хвильова терапія, лікувальна фізкультура.
Водночас ігнорування наявності ТТ може призвести до появи хронічного болю, порушення постави, зниження працездатності та загального погіршення якості життя.
ПРОФІЛАКТИКА
Щоб попередити розвиток болючих вузликів у м’язах, рекомендується:
- стежити за поставою;
- лікувати хронічні захворювання опорно-рухового апарату;
- кожні пів години статичної роботи робити перерву й коротку розминку;
- бути фізично активними, але контролювати положення тіла під час фізичних навантажень і виконання вправ; після тренування обов’язково розтягуватися;
- періодично проходити курс профілактичного масажу, відвідувати басейн;
- уникати тривалого сидіння за комп’ютером і користування гаджетами з опущенням голови вниз;
- не носити затісного одягу.
Ірина КАДЧЕНКО.
