Бажання висадити на присадибній ділянці волоський горіх, про що пишуть наші читачі, цілком зрозуміле. Передусім це смачні та цінні плоди, які, до того ж, охоче купують заготівельники. А отже, є можливість отримати прибуток. Цінними в горіха є також листя й деревина, з якої виходять красиві та довговічні меблі. Додайте до цього декоративність дерева та густу крону, під якою так приємно посидіти влітку — і стане зрозуміло, чому без волоського горіха годі уявити жоден український садок.
ПОСАДКА
Висаджують волоський горіх рано навесні, бажано до початку набухання бруньок. Краще обирати щеплені саджанці районованих сортів — такі дерева вступають у плодоношення вже на 4–6-й рік після садіння, а вирощені з насіння — набагато пізніше. До того ж саме вегетативне розмноження забезпечує повну передачу спадкових ознак. Як підщепу використовують однорічні саджанці волоського горіха.
При виборі місця під посадку важливо пам’ятати, що горіх формує велику крону, яка в дорослому віці сягає в діаметрі 8 м і більше, а у висоту на хороших ґрунтах може сягати до 30 м. Тому розміщують його подалі від дому та рослин, які може затінювати. Відстань між деревами витримують 10х8 м (пам’ятаємо про його велетенські розміри). Мабуть, усі знають, що волоський горіх — сусід ще той. Поруч із ним погано почуваються інші рослини, оскільки він їх пригнічує. Це також важливо врахувати при виборі місця під посадку. Ця культура не переносить затінення, тож висаджують її на сонячних ділянках.
Волоський горіх має потужну кореневу систему і добре росте навіть на кам’янистих ґрунтах та схилах, погано — на перезволожених і торфових ділянках. Найкращою для нього є родюча, добре дренована земля, хоча загалом культура не надто чутлива до складу ґрунту.
Яму копають простору, аби там вільно помістились корені, щонайменше 70х50, 60х60 см, а якщо коренева система розвинута, то навіть до метра вглиб і вшир. У кожну вносять відро перегною, склянку золи та добре перемішують із землею. На дно ями насипають горбок із землі та розпрямляють на ньому корені, а потім повністю засипають. У центр ями вбивають опорний стовпчик для підтримки стовбура, аби сильний вітер не завдав йому шкоди. Садять на таку ж глибину, на якій саджанець ріс у розпліднику, добре утоптують і поливають із розрахунку 25–30 л на дерево. Під час садіння не можна допускати підсихання кореневої системи. Та й загалом культура вологолюбна. Стовбур у двох місцях підв’язують до стовпчика. Центральний провідник одразу після садіння вкорочують на висоті 110–120 см.
Крону в подальшому формують чашоподібну із 3–4 скелетними гілками.
ПІДЖИВЛЕННЯ
Якщо яму підживили при посадці, то азотні добрива починають вносити лише на 6–8-й рік після садіння. Якщо зробити це раніше, дерево дуже швидко піде в ріст, а це може спричиняти підмерзання недорозвиненої деревини. Та й загалом горіх — рослина досить теплолюбна: боїться сильних морозів і пізніх весняних приморозків. Пригадую, кілька років тому пізно навесні вдарили приморозки, і всі молоді горіхи в моєму садку за одну ніч почорніли. До речі, саме через пошкодження приморозками горіх інколи формується у вигляді чагарника. Один раз на 4–5 років вносять органічні добрива з розрахунку 3–4 кг на кв.м.
Відкритою залишається суперечка, чи варто класти на дно посадкової ями великий камінь, шмат шиферу тощо, аби стимулювати ріст бічних коренів. Із власного досвіду скажу, що жодної різниці між такою і звичайною посадкою особисто я не спостерігав. Можливо, хтось напрацював власний досвід, має свою думку з цього приводу і може поділитись. Гадаю, це буде цікаво багатьом.
Тарас КОВІНЬКА.
