У Надії Городничої з міста Миронівка, що на Київщині, не город — а клумба. Особливо жінка полюбляє квітчати грядки циніями, або, як їх називають у народі, майорцями. Насіння завжди має своє.
Надія Федорівна ділиться секретами: насіння збирає з найкрасивіших квіток. Достигає воно приблизно через 2 місяці після початку цвітіння. Тому на насіння зазвичай відбирають ті, що цвітуть найраніше. Обирати квіти краще в момент розпускання, бо коли зав’януть, розпізнати їх буде непросто. Аби напевно не помилитись, ще й пов’язують на стебло такої квітки стрічку. Також звертають увагу на квітконоси: вони мають бути потовщені. Бічні пагони на такому стеблі видаляють, аби рослина скеровувала сили на бутон. А от з низькорослих кущів насіння краще не збирати.
Коли намічена квітка стане повністю сухою, пані Надія її зрізує. Насіння збирає за ясної сухої погоди. Відбирає лише велике та повністю достигле — саме воно має найкращу схожість. Але основний секрет не в цьому. Якщо придивитись, то навіть у одному суцвітті насіння має різний вигляд.
— Темно-коричневе, щитоподібне, серцевидної форми. З нього виростають прості квіти, навіть якщо збирали на махровому суцвітті.
— Списоподібне, із загостреним трикутним кінчиком. Таке дає напівмахрові або прості квіти.
— Подовжене з сіруватим хвостиком. Саме його цінують найбільше, бо дає найкрасивіші махрові квіти. Водночас у догляді найлегші прості й напівмахрові види.
Сортує насіння квітникарка восени, бо в сезон буде не до того. Спочатку протягом кількох днів підсушує головки в сухому приміщенні. Потім акуратно розбирає та ретельно очищує від залишків суцвіть. Для повного висихання ще кілька днів підсушує насіння, розсипавши тонким шаром. Далі відсортовує та закладає на зберігання.
Насіння тримає в сухому, темному, прохолодному місці у полотняних торбинках або паперових конвертах. У хороших умовах воно не втрачає своїх посівних якостей протягом 3–4 років.
Записала Аліна ЗАЯНЧКОВСЬКА.
