Якщо у вас різко знизилася працездатність і виникли слабкість, сонливість, головний біль, варто згадати про «хворобу цивілізації» — саме так медики називають гіподинамію — наслідок малорухливого способу життя. «Порадниця» з’ясувала, в чому небезпека цього стану та яких фізичних навантажень достатньо для його профілактики.
У ЧОМУ НЕБЕЗПЕКА
— Гіподинамія — це патологічний стан, при якому на тлі низької фізичної активності поступово відбувається порушення різних функцій організму, — пояснює лікар-терапевт вищої категорії Сніжана ЛЯШУК. — Без регулярного навантаження слабшають і атрофуються м’язи, руйнується кісткова тканина й суглоби, розвиваються серцево-судинні захворювання, розлади дихання і травлення, погіршується кровопостачання тканин, порушується обмін речовин, знижується імунітет. Крім того, гіподинамія вкрай несприятливо позначається на роботі головного мозку, спричиняючи головний біль, безсоння, неврози та навіть депресію.
І хоча гіподинамія — це не самостійне захворювання, від її наслідків у світі щорічно помирає до 5 мільйонів людей, при цьому мінімум третина населення планети зараз веде малорухливий спосіб життя.
ПРИЧИНИ ТА ФАКТОРИ РИЗИКУ
Основна причина поширеності гіподинамії — урбанізація та технічний прогрес. Завдяки йому в наше життя постійно впроваджується безліч нововведень: механізмів, інструментів, сервісів і технологій. Але через автомобілі, ліфти та ескалатори ми все менше ходимо пішки, а завдяки автоматизації виробництва та комп’ютеризації офісів — майже не займаємося фізичною працею. Вдома наш побут полегшують мультиварки, роботи-пилососи, пульти дистанційного керування та інші гаджети — в результаті середньостатистичний міський мешканець протягом дня заощаджує багато часу, але проявляє мінімум фізичної активності.
У підвищеній групі ризику для виникнення гіподинамії — офісні співробітники та люди, які працюють дистанційно, школярі й студенти. Крім сидячого способу життя, обумовленого особливостями професії або особистим вибором людини, факторами ризику також є ожиріння, інвалідність, тяжкі хронічні захворювання, неврологічні та психічні порушення, через які люди приречені на низьку фізичну активність або навіть суворий постільний режим.
ЯКИМИ СИМПТОМАМИ ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ
За словами лікарки, оскільки гіподинамія — не самостійне захворювання, вона не має чіткої клінічної картини. Її симптоматика буває різною та проявляється поступово. Першими ознаками гіподинамії можуть бути швидка стомлюваність, підвищена дратівливість, різке зниження або підвищення апетиту, набір ваги, часті головні болі, погіршення пам’яті, порушення сну (сонливість удень і безсоння вночі), поколювання в ногах, набряки та «мішки» під очима, блідість і сухість шкіри.
Якщо на цьому етапі людина не надає значення погіршенню самопочуття й не змінює спосіб життя, згодом у неї виникають серйозніші симптоми, що сигналізують про початкову стадію розвитку різних патологій. Це можуть бути болі в спині, м’язова скутість і слабкість, погіршення зору, задишка навіть за мінімальних фізичних зусиль, порушення серцевого ритму, геморой, ослаблення імунітету, зниження лібідо, гормональні збої, психоемоційні розлади, порушення роботи шлунково-кишкового тракту.
ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ
— Для діагностики гіподинамії лікар розпитує пацієнта про спосіб життя, інтенсивність його щоденної активності, наявність хронічних захворювань, а також вимірює пульс, артеріальний тиск і масу тіла, — говорить Сніжана Ляшук. — Також зазвичай проводять різні навантажувальні тести, призначають загальний і біохімічний аналізи крові, ліпідограму, аналіз на гормони щитоподібної залози. Додаткові обстеження (ЕКГ, ЕКГ з навантаженням, УЗД серця та органів черевної порожнини, спірографію, доплерографію тощо) рекомендують залежно від супутніх симптомів. Медикаментозне лікування призначають, якщо з’ясовується, що гіподинамія дала ускладнення на серце, судини, легені або ШКТ.
Терапія зниженої м’язової активності зазвичай не потребує прийому препаратів, а передбачає включення до денного розпорядку обов’язкових фізичних навантажень, частоту й тривалість яких підбирають індивідуально. Зазвичай рекомендують лікувальну фізкультуру, вправи на розтяжку, плавання, танці та аеробні види спорту: біг, скандинавську ходьбу.
Також пацієнтові доведеться відмовитися від шкідливих звичок, нормалізувати вагу та змінити спосіб життя, додавши в повсякденну рутину максимум руху за допомогою таких нескладних дій, як обов’язкова ранкова зарядка, відмова від використання ліфта, півгодинна вечірня прогулянка тощо.
ВИБИРАЄМО НАВАНТАЖЕННЯ
Існує поняття мінімального рівня фізичної активності, необхідного для щоденного тренування серцево-судинної системи. Тривалість занять залежить від інтенсивності фізичної активності: низької, середньої чи високої. Якщо говорити про конкретні навантаження, то щоб спалити оптимальну щоденну норму в 150 ккал, потрібно:
- 45 хв. мити підлогу або грати у волейбол;
- 30 хв. їхати велосипедом (дистанція близько 8 км) або швидко йти пішки (близько 3 км) чи танцювати в енергійному темпі;
- 20 хв. плавати чи грати в баскетбол;
- 15 хв. бігти (1,5–2 км) або підніматися сходами.
Ірина КАДЧЕНКО.
