Про це запитує М.І.Зборовська з м. Київ. Слід сказати, що можна просто поливати грядки й дерева, а можна забезпечити рослинам комфортні умови й знизити витрати своєї праці й часу. Сучасні методи ведення господарства не обходяться без таких ще малопоширених у нас прийомів, як крапельний полив, внесення у ґрунт добавок, що утримують вологу, й мульчування ґрунту.
Серед них найпростішим прийомом є мульчування: потрібно прикрити поверхню ґрунту будь-яким матеріалом, органічним або неорганічним, щоб він менше віддавав вологу і не пересихав. Навіть мульчування виполотим бур’яном (накривають після того, як ґрунт прогрівся, шаром 7-10 см, і протягом сезону додають мульчу кілька разів) позбавить необхідності щоразу після поливу розпушувати землю. Якщо, наприклад, замульчувати пристовбурні кола шаром мульчі у 10 см, то навіть за температури повітря вище 35 градусів для дерев вистачає поливу раз на тиждень.
Бур’яни укладають або без кореневої системи, або коли вони підсохнуть і не зможуть прорости. Та й уклавши мульчу, полити грядки й дерева зможете у будь-який час, оскільки сонце не висушить одразу ж поверхню ґрунту. Єдина умова правильного поливу при мульчуванні – необхідність стежити, щоб у сонячний день вода не потрапляла на листя – це може призвести до опіків рослин.
Внесення у ґрунт гранул, що зберігають воду, – доволі дорогий прийом, але він необхідний у місцях екстремального ведення сільського господарства. Наприклад, ним послуговуються фермери на півдні України при підготовці ділянки для висаджування полуниці, винограднику. Внесення гранул у ґрунт забезпечує ефект на кілька років. Є кілька різних марок таких матеріалів, але принцип їх дії однаковий: під час поливу або дощу вони всотують воду, розбухають, а потім поступово, в міру висихання ґрунту, віддають їй вологу. Такий метод затребуваний і у кімнатному квітникарстві, а особливо необхідний, якщо висаджуєте рослини в ящиках на балконі або підвісних кошиках.
Деякі садівники практикують полив дерев, укопавши за проекцією крони пластикові пляшки з обрізаним денцем. Такий спосіб використовують городники й квіткарі, розставивши пляшки або в певному порядку, або біля окремих рослин. Більш витратний, проте ефективніший спосіб – це крапельний полив. Витрати води заощаджуються, до рослин вона надходить через кореневу систему, і не витрачається багато часу на її доставку. Єдиним мінусом крапельного поливу є швидке зношування стрічки, що слугує для подачі води.
Але якщо все-таки вирішили поливати традиційним способом, потрібно дотримуватися таких правил: полив тільки вранці або ввечері (залежно від вимог культури), під корінь, теплою водою, а після поливу поверхню ґрунту слід розпушити, щоб волога одразу ж не випарувалася. Окрім того, існують як норми витрати води, так і графік поливів, дотримання яких допоможе максимально забезпечити рослини вологою й отримати більш високий урожай.
Щоб визначити, чи потрібний полив, із шару ґрунту на глибині 10–20 см у кількох місцях беруть жменю землі та формують з неї кульку. Полив потрібний, якщо кулька із супіщаного ґрунту не формується, хоча й волога, з легкого суглинку – не тверда і при натисканні розпадається, із середнього суглинку – розпадається при натисканні, а із важкого ґрунту – трохи розсипається при натисканні.
За вологістю ґрунту овочеві культури можна умовно поділити на чотири групи. Перша – це культури дуже вимогливі до підвищеної вологості: всі зеленні, редис, редька, всі види капусти, огірки, кабачки, патисони й цукіні, баклажани, перець. Вони мають невелику кореневу систему та велике листя. До другої групи входять усі види цибулі та часник – культури зі слаборозвиненою кореневою системою й доволі вузьким листям – також дуже вимогливі до вологості ґрунту. Третя – помірно вимогливі до вологості ґрунту культури: томати, морква, петрушка, селера, пастернак, буряк, картопля, ревінь, щавель, хрін, горох і квасоля. У них добре розвинена коренева система, порівняно невелике листя, тому добре поглинають вологу й ощадливо її витрачають. Четверта група – посухостійкі культури: кавун, диня, гарбуз, кукурудза, катран. Завдяки довгому корінню ці рослини можуть добувати воду з доволі великої глибини й ощадливо її витрачати. Крім того, підвищені вимоги до вологості ґрунту овочеві культури виявляють у період проростання насіння і під час висаджування розсади, за інтенсивного росту й формування урожаю.
Полив можна здійснювати по борознах, зрошуванням, зі шланга та з лійки. Краще використовувати воду з природних водойм: рік, озер. Воду з колодязя або свердловини перед поливом потрібно кілька годин потримати в ємкості, щоб вона прогрілася – за поливу холодною водою у спеку листя рослин може «згоріти». Вода не має містити понад 2-2,5 г солей на 1 л. Для визначення їх кількості в емальовану чашку наливають воду й зважують, потім воду випаровують і знову зважують, різниця в масі й становитиме сольовий залишок.
На початку вегетації рослини поливають невеликими порціями, а в міру росту збільшують. Якщо на півдні на початку вегетації витрачають 20-30 л на 1 кв. м і до 40-50 л під час розвитку вегетативної маси, то в лісостепу норму зменшують приблизно на 1/3. На легких ґрунтах поливають меншими нормами, але частіше, ніж на чорноземах.
Зоя БЕРЕСТ, кандидат біологічних наук.