Зараз існує чимало різновидів барбарису. Для споживання в їжу ягід підійдуть одні види, для створення живоплотів та прикрашання присадибної ділянки – інші. Деякі поєднують в собі обидві функції. Як-от найпопулярніший – барбарис звичайний. Його кущі виростають у висоту до 2 м і більше. Листя восени червоніє.
Плоди їстівні, насиченого червоного кольору, кислуваті на смак. Рослина невибаглива, стійка до низьких температур та тривалої посухи.
ДЕ ПРИЖИВАЄТЬСЯ
Найкраще – на сонячних, відкритих місцях. Здатний рости в півтіні, але це може негативно позначитися на декоративності та знизити врожайність. Не можна висаджувати на перезволожених ділянках, бо легко уражується грибками. Земля має бути суглиниста або супіщана. Догляд за барбарисом нескладний і полягає у поливах, підживленнях, прополюваннях та обрізуванні гілок. Поливи мають бути помірні, і лише тоді, коли в цьому дійсно виникає потреба.
ЧАС ПОСАДКИ
Найкращий – весна або осінь. Посадкові ями викопують за кілька тижнів до посадки, принаймні за 1–2. Їх роблять глибиною 30–40 см й діаметром 25 см для 2–3-річних саджанців. Рослини для живих огорож висаджують у траншеї, а не в ями, глибиною й шириною 40 см. На кислій ділянці у землесуміш для посадки додають трохи гашеного вапна: 300–400 г. Висаджену рослину поливають і мульчують пристовбурне коло компостом або торфом. Потім верхню частину саджанця обрізають. Має залишитися 3–5 добре розвинених бруньок.
Перші роки після посадки рослину не поспішають підживлювати – їй потрібен час на укорінення. А от через 2–3 роки навесні вносять азотовмісні добрива (20 г сечовини на 10 л води).
Влітку корисними будуть підживлення гноївкою, розведеною в 5–6 разів, або пташиним послідом 1:10. На початку осені (не пізніше) під кожний дорослий кущ розсипають 15 г суперфосфату та 10 г калійного добрива. Такі підживлення здійснюють раз на 2–3 роки.
ЛЕГКО ВИТРИМУЄ СТРИЖКУ
Тому для надання декоративних форм та омолодження барбарис регулярно обстригають. Це роблять щороку рано навесні або пізно восени. Кущу надають правильної форми, а також видаляють пагони, спрямовані всередину, уражені шкідниками та хворобами, старі, поламані й такі, що ростуть під гострим кутом до стовбура. Низькорослі сорти краще не обрізувати. Вони підходять для формування декоративних бордюрів. Маючи відповідні навички, кущам навіть можна надавати різноманітних форм. Ось тільки рослина ця вкрита гострими колючками, тож працювати потрібно в цупких рукавичках.
ОСНОВНА ЦІННІСТЬ – ЯГОДИ
З них виходять ароматні компоти, киселі, желе та варення, їх сушать і заморожують. Це чудова приправа до плову. Багаті на вітаміни А, С, Е, групи В, каротин, пектин, винну, яблучну та лимонну кислоту, дубильні речовини. А от недозрілі містять отруйну речовину. Тому в їжу вживають лише повністю достиглими. Відтак поспішати зі збиранням не варто. Водночас перестиглі стають м’якими і легко чавляться. Збирають врожай у рукавичках або зрізують гілочки ножицями. Ягоди недовго залишаються свіжими, тому їх потрібно швидко переробити.
ДЛЯ ДЕКОРУ
Найпопулярніший декоративний вид – барбарис Тунберга, його широко використовують у ландшафтному дизайні. А от ягоди його не вживають. Натомість вони довго висять на гілочках, не опадаючи, чим надають кущу більшої декоративності. Барбарис вигідно виглядає як у поодиноких посадках, так і в доповненні групових композицій. Гарно поєднується з хвойними рослинами. Але при цьому потрібно враховувати, що хвойні мають інші вимоги до складу ґрунту, аніж барбарис.
Із цієї рослини виходять також чудові живі огорожі. Ландшафтні дизайнери часто використовують барбарис при оформленні альпійських гірок і так званих японських садків. Карликові сорти використовують для посадки по периметру клумб. Щоб підкреслити красу барбарису, пристовбурні круги можна присипати неорганічною мульчею з декоративної кам’яної крихти.
Катерина ОКУНЬ.