10 квітня йому виповнилося б 82, (а 20 жовтня 2009 р. скінчився життєвий шлях цього чоловіка). Людина, котру знала вся Україна, весь колишній Радянський Союз, Заслужений лікар України, Народний лікар СРСР, академік, який поставив на ноги, врятував життя тисячам і тисячам людей. Нерідко після огляду своїх численних пацієнтів йому доводилося говорити: «Людино добра, та ви ж коваль свого нещастя: готували його, потураючи примхам і лінощам, нехтуючи елементарними вимогами фізичної культури». Згадуючи Миколу Андрійовича, дослухаймося й деяких його цінних порад щодо здоров’я, якими він свого часу ділився з нашими читачами.
Рух — це шифр здоров’я
«Дуже багато залежить від самої людини, її способу життя. Порад і рекомендацій щодо цього чимало, та головне — переконатися на власному досвіді, що шифр здоров’я — у русі. Інтенсивний м’язовий рух — це посилена робота серця, що перекачує кров, і підвищена дихальна активність, яка забезпечує її киснем. Оздоровча дія більшості фізичних вправ полягає у взаємодії великих систем (опорно-рухової, серцево-судинної, дихальної, видільної).
Стосовно шкідливості тривалих статичних навантажень на хребет і користі рухів добрий урок дав мені батько. Тоді я ще не навчався в інституті, але порада запам’яталася: «Руки, ноги, пальці, суглоби дані людині, щоб ними працювати. Прив’яжи руку і не давай їй рухатися — пропаде рука. А ще простіше: візьми будь-якого собаку, посади надовго на короткий ланцюг і не відпускай на прогулянку — він захиріє. Нерухомість — рідня смерті. Все живе повинно рухатися».
Пам’ятаю, як милувався батько відполірованими лемешами плуга, яким орали землю: «Лемеші, якими орють, ніколи не заржавіють, завжди відшліфовані до блиску. А поставлені на зберігання поб’є іржа, як не ховай, як не бережи…»
Власне, в чому хочу вас переконати? У тому, що рух — це життя? Але ж це не потребує доказів. То чому ж мало рухаємось? Навіщо вкорочуємо собі життя? Адже ще жоден ледар не дожив до глибокої старості, всі довгожителі вели дуже активний, діяльний, рухливий спосіб життя.
А от одна з головних причин, скажімо, остеохондрозів і утворення гриж міжхребцевого диска, особливо в попереково-крижовому відділі, — неправильне підняття й перенесення вантажів. А варто було б приймаючи навіть людей на фізичну роботу, навчати їх поводитися з важкими речами. Не знають того, от і з’являється гострий біль у попереку, коли піднімали щось різко, а потім переносили вантаж убік, повертаючи при цьому тулуб. А якби хтось вчасно пояснив, що цього робити не можна, біди не сталося б.
Для тих, хто працює з важкими вантажами, я виготовив би і повісив на робочих місцях такі заповіді.
* Не тримайте вантаж на витягнутих руках з нахилом тулуба вперед.
* Не піднімайте його на прямих ногах при зігнутій спині.
* Не несіть в одній руці важку ношу, особливо на велику відстань. Щоб не перевантажувати хребет, не викривляти його, розподіліть вантаж на дві руки.
* Неприпустимо, тримаючи вантаж, різко нахилятися і випростовуватися.
* Тим, хто захоплюється носінням сумки через плече, загрожує викривлення хребта. Уникайте такої моди.
Взагалі хворому на остеохондроз піднімати і переносити вантажі більш як 15 кг небажано. Раджу придбати візок або сумку на коліщатах. Нести щось на велику відстань дуже зручно в рюкзаку з широкими лямками. Вага розподіляється на весь хребет, та й руки вільні.
Коли вже немає виходу і треба піднімати важке, дотримуйтесь усе-таки певних правил. Одягніть широкий пояс, присядьте навпочіпки, при цьому спина повинна бути прямою. Схопивши двома руками ношу, підводьтеся, не згинаючи спини.
Будьте здорові, бережіть себе!».