Мене запрошують хрестити дитину. Чула, що не можна відмовлятися від такого, що то — гріх? Чи й насправді?
Катерина. Житомирська обл.
Хрещення є нашим духовним народженням, яке відкриває нам шлях до єднання з Богом і життя вічного. Хрещені батьки стають нашими помічниками у цьому визначальному Таїнстві. Упродовж усього життя, не лише в дитинстві, вони мають піклуватися про духовне становлення похресників, молитися за них до Господа і святих. Взяти на себе таку відповідальність духовного наставництва — дуже важлива місія; хрещені батьки мають бути прикладом для наслідування, являючи усім своїм життям християнські чесноти.
Іноді можна почути, що відмовитися від прохання стати для когось хрещеними не можна, бо це начебто «відхрещування від Господа». Насправді ж таке твердження не має жодного стосунку до настанов Православної Церкви. Адже ваше рішення має бути не даниною ввічливості, а зваженим, усвідомленим особистим вибором.
Тож якщо не відчуваєте моральної та духовної готовності стати хрещеним чи хрещеною, якщо розумієте, що не зможете допомогти рідним батькам похресника чи похресниці у вихованні члена Церкви, — цілком припустимо коректно відмовитися, не ображаючи почуттів близьких людей. При цьому достатньо відверто пояснити причину своєї відмови. Адже кожен із хрещених відповідає за похресника перед Богом, тому й вибір, чи прийняти запрошення, чи відхилити його, ставати хрещеними чи ні, має бути добровільним. І якщо ви не готові до такої місії, це не вважається поганим вчинком чи гріхом.
Разом з тим, варто зважати, що між дитиною та хрещеними батьками виникають особливі стосунки, засновані на духовній спорідненості, тож гріхом буде відмовитися після Хрещення виконувати свою місію в житті похресника. А усвідомивши, що зараз не відчуваєте в собі готовності бути духовним опікуном, поміркуйте, як надалі можете вдосконалитися, аби виконати цю місію у своєму житті.
За відповідями Пресслужби Православної Церкви України підготувала Ольга ГОЙДЕНКО.
