Інфекційний мононуклеоз, або хвороба Філатова, ангіна моноцитарна, доброякісний лімфобластоз, зустрічається повсюдно. Хворіють особи всіх вікових груп. Але у половині випадків, особливо в розвинених країнах, захворювання реєструють переважно серед підлітків й осіб молодого віку (14—18 років). У країнах, що розвиваються, частіше хворіють діти молодших вікових груп. Дуже рідко інфекційний мононуклеоз зустрічається у дорослих після 40 років, бо більшість із них уже мають імунітет до цієї інфекції — герпесоподібного вірусу, або вірусу Епштейна-Барра, названого на честь його відкривачів. Інфіковані цим вірусом особи лишаються його носіями на все життя, навіть якщо ніколи не мали будь-яких ознак або симптомів мононуклеозу. Ймовірність повторного захворювання людей, які перенесли мононуклеоз у гострій формі, дуже мала.
З перших днів недуги збільшуються розміри печінки й селезінки. Хвороба супроводжується лихоманкою, тонзилітом (запалюються і набрякають мигдалики), поліаденітом (запалення одразу кількох груп лімфатичних вузлів), підвищенням температури тіла, болем у животі, висипанням на шкірі. Багато хто із хворих, вважаючи це ознаками застуди, грипу або ангіни, хибно вдаються до лікування домашніми засобами, не звертаючись по медичну допомогу. Тим часом задавнений мононуклеоз загрожує такими ускладненнями, як отит, синусит, паратонзилярний абсцес, пневмонія, менінгіт, проблеми з диханням, запалення м’язів серця, неврити, печінкова недостатність, розриви селезінки, розвиток гемолітичної анемії.
Як і ГВРІ, інфекційний мононуклеоз передається повітряно-крапельним шляхом, через поцілунки, побутові речі, предмети загального користування (дверні ручки, поручні у громадському транспорті тощо).
Спалахи епідемічного характеру припадають на весняний та осінньо-зимовий періоди. На жаль, вакцини для профілактики вірусу Епштейна-Барра не існує.
Перебіг захворювання триває 2—4 тижні, інколи до кількох місяців. Як і при грипі, лікування здебільшого симптоматичне. Призначають постільний режим. Антибіотики застосовують лише у разі бактеріальних ускладнень (ампіцилін і оксацилін протипоказані). За важкої форми доцільний короткий курс глюкокортикоїдної (гормональної) терапії. Для зниження температури краще не застосовувати препарати групи нестероїдних протизапальних (передусім парацетамол, аспірин), оскільки аспірин може спровокувати розвиток синдрому Рея (гостру печінкову енцефалопатію), а парацетамол перевантажує печінку.
Для діагностики, в тому числі диференційної (ГВРЗ, ангіна, дифтерія, краснуха, туберкульоз, туляремія, вірусний гепатит, гострий лейкоз, лімфогранулематоз), призначають аналіз крові.
У період захворювання, а також одужання задля профілактики ушкодження селезінки обмежують фізичні навантаження.
Борис АВДЮШКО, лікар-інфекціоніст.
