Природно, що ми тривожимося за безпеку найдорожчих людей. А для дітей у часи війни це може бути особливо непросто — давати собі раду з цією тривогою та випробуванням. Як підтримати малечу і зменшити її стрес, радять фахівці Центру здоров’я та розвитку «Коло сім’ї».
1. Пояснюйте дитині, заради чого рідні на війні.
І дитині, і дорослим легше долати випробовування, якщо розуміють їхній сенс.
Можете пояснити: «Наш тато захищає нашу дорогу Україну. Він пішов на війну, бо сильно нас любить і бореться разом із усією нашою відважною армією за те, щоб ми перемогли, аби був мир, а ми мали щасливе майбутнє…»
Допомагайте дитині відчувати гордість за рідних, за те, що ті причетні до великої справи: «Нам, звісно, дуже не вистачає батька, але ми знаємо, що він зараз там, де потрібно для нашої країни, ми усім серцем з ним і з нашим військом».
2. Підтримуйте стосунки.
Якщо є можливість, телефонуйте, давайте дитині можливість поговорити. При цьому пояснюйте, що це не завжди можливо і що рідні можуть не мати доступу до зв’язку з огляду на обставини військової служби.
Поставте фото рідної людини, котра служить, на видному місці. Говоріть про неї, нагадуйте регулярно, зробіть звичкою передавати привіт чи молитися.
Запрошуйте також дітей малювати, записувати на диктофон послання, робити фото особливих моментів, аби надіслати рідним.
3. Пильнуйте, що бачить і чує з новин, — обговорюйте це.
Дитина має право знати, що відбувається на війні, але їй важливо коментувати, пояснювати, бо може надавати цьому помилкових значень, надмірно переживати. Повідомлення, що хтось загинув, може сприйняти як те, що стосуєтьсся рідної людини, хоча насправді йтиметься про зовсім іншу зону бойових дій.
Стежте, щоб дитина не була переобтяжена інформацією про війну, про втрати, не мала доступу до непризначеного для малечі контенту.
4. Допомагайте справлятися із тривогою, смутком.
Ці почуття природні, їх важливо нормалізувати, розділити: «Ми теж сумуємо, що батько зараз не з нами. Ми теж усі тривожимось». Але водночас давайте надію: «Та віримо в нашу Перемогу і чекаємо тата з війни».
Задіювати дитину до діяльності може бути найкращим способом долати тривогу.
5. Будьте чутливі до потреб і дитини, і до власних.
Дітям важливо відчувати безпеку, тож пильнуйте, щоб усі її найважливіші потреби були задоволені. Коли рідну людину нещодавно мобілізували, їй може бути особливо складно це переживати.
Але пам’ятайте, що й ваші потреби також важливі. В разі необхідності не соромтеся попросити підтримки та допомоги.
