Зимівля бджіл — один із найважливіших етапів їхнього життя. Від того, як вона пройде, залежить, наскільки продуктивно працюватимуть у період наступного медозбору. Після хорошої зимівлі сім’ї добре розвиваються, швидко зростає кількість бджіл, і, як наслідок, медозбір проходить вдало. Зимівля може бути в підсобних приміщеннях — підвалі, сараї або на волі.
У ЗИМІВНИКУ
Традиційним способом зберігання вуликів уважають зимівник. Це спеціальне приміщення, де їх складують і підтримують стабільну температуру та вологість. Зимівники бувають наземні та підземні. Причому другі пасічники вважають кращими, оскільки температура в них більш стабільна.
Вулики встановлюють без дахів та утеплювачів, якщо в зимівнику рівна, стабільна температура і немає небезпеки проникнення гризунів. Для підтримки постійної вентиляції відкривають верхній і нижній льотки. Тому весь догляд за бджолами в зимівниках полягає в підтримуванні оптимальної температури та контролі за гризунами та іншими шкідниками. Якщо всі умови дотримано, в зимівнику панує тиша й пахне медом і воском.
НА ВОЛІ
Для зимівлі на вулиці необхідно забезпечити бджіл великою кількістю корму та додатково утеплити й захистити вулики від вогкості та вітру. Великої шкоди взимку можуть завдати миші, тому навколо вуликів треба розкласти мишоловки або отруєні приманки. Перевага зимівлі бджіл на волі — їх раннє пробудження, швидший розвиток і ранній початок обльоту медоносних ділянок.
КОНТРОЛЬ
Слід відвідувати місце зимівлі бджіл, особливо в періоди зміни температури. У ці дні необхідно регулювати вентиляційні отвори (верхній льоток), щоб температура у вуликах не стала занадто високою або не опустилася нижче за необхідну. Найкраща температура для зимівника — від 0 до плюс 2 градусів, припустимо до плюс 4, бо подальше підвищення спричиняє збудження бджіл, вони можуть виповзати з льотка та гинути, а через більш високу активність збільшиться витрата меду. Незначні коливання температури нижче нуля шкоди бджолам не завдають, але при її зниженні водяні пари осідають на стінах і стелі вулика у вигляді інею, який при потеплінні тане, підвищуючи вологість. Через це крайні стільники та необсиджені бджолами краї рамок вкриваються пліснявою, розріджується та закисає мед. Найкраще температуру контролювати цифровим термометром, який має виносний датчик. Його розташовують у вулику на всю зиму, щоб не розкривати кришку й не турбувати сім’ю, а сам прилад знаходиться ззовні.
Для контролю за бджолосім’єю при підготовці до зимівлі на дно корпусного вулика кладуть щільний папір. Витягуючи його через нижній льоток для перевірки, можна по смужках і кількості воскової крихти визначити, де знаходяться бджоли та скільки з’їдено меду. За наявністю кристалів або крапель рідкого меду можна сказати про вологість у вулику. Якщо не поклали папір, можна просто вигребти продукти життєдіяльності бджіл через той самий льоток.
При відвідинах прислухайтеся до бджіл у вуликах:
* тихий рівномірний гул — зимівля йде нормально;
* підвищений гул — ознака неблагополуччя (підвищена температура та вологість, неспокій від мишей тощо);
* звук завивання багатьма бджолами — ознака безматковості або хвороби;
* звук, схожий на шелест сухого листя, утворюється від тертя бджіл при переміщенні в пошуках корму — ознака голодування;
* дуже слабкий звук — ознака швидкої загибелі від безгодівлі;
* шум сім’ї, зараженої нозематозом, — тривожний, різноголосий, на клацання відповідають не відразу і не дружно.
Підготував Руслан ВЛАСЕНКО.
