Дуже люблю читати в «Порадниці» про догляд за садом та городом, але подобаються й публікації про квіти та незвичні рослини, бо це, як кажуть, для душі. Нещодавно в Одесі на Привозі купила кущик компактної рослини під назвою дубравник. Привабило те, що вічнозелений. Рослина виявилась дуже невибагливою, протягом тижня, що її не висаджувала, навіть не підв’яла. А коли висадила — одразу прижилася, і це попри те, що була сильна спека. Тепер хочу дізнатись детальніше про те, що ж я купила.
Ольга ПАВЕЛКО. м. Пирятин Полтавської обл.
Українською мовою ця рослина називається самосил. Напевне, ви придбали найпоширеніший вид — самосил гайовий, хоч існує й чимало інших. Ця багаторічна рослина дійсно вічнозелена. Вона компактна й виростає заввишки до 30 см. У наших квітниках зустрічається ще нечасто. Натомість у Європі — одна з найпопулярніших у ландшафтному дизайні. Тож даймо їй шанс стати популярною і в нас. Отже, що варто знати про самосил?
Це ідеальний представник ґрунтоукривних рослин. Уже незабаром після посадки утворює красиві щільні зелені куртини. Через невеликі розміри краще висаджувати на передньому плані квітників, у бордюрах, для створення пейзажних посадок, заповнення прогалин на схилах, а також у альпійських гірках, рокаріях (кам’янистих садках), рутаріях (садках коренів). Самосил гарний у композиціях, чудово годиться для посадки між високорослими рослинами, та ще й підкреслює їх красу. Вдалим рішенням буде висадити його вздовж парканів і стін будинків. А ще чудово виглядає у гравійних садках. Загалом потребує мінімального догляду, посухостійкий. Виживає навіть там, де інші рослини не приживуться. Тому автор листа недаремно звернула увагу на живучість самосилу. Так само вірно дописувачка відмітила, що приживається кущик навіть серед літа. Добре росте на будь-яких типах ґрунтів, чудово почувається на бідних та вапняних. Не погодиться оселитись хіба що на заболочених і в місцях близького залягання ґрунтових вод. Любить сонячні ділянки, але може миритись і з легким затінком. Навесні пагони самосилу обрізують на третину висоти.
Таких обрізувань можна робити кілька за сезон. Листочки в самосилу дрібні, густо обсідають пагони й нагадують мініатюрне дубове листячко. У липні ця рослина рясно зацвітає дрібними блідо-пурпуровими квітками, які утворюють суцвіття. Дуже красиво виглядає у контейнерах та садових вазах. Вважається хорошим медоносом, а деякі види ще й мають лікувальні властивості.
Так, вважається, що латинська назва рослини «Teucrium» пішла від імені царя древньої Трої Тевкра, котрий, за переказами, першим застосував її для відновлення сил своїх воїнів у Троянській війні.
Існують й інші цікаві види. Так, самосил білий має сріблясте повстяне опушення на листі та стеблах. Самосил східний цвіте блідофіолетовими квітами аж до приморозків, під час цвітіння нагадує фіолетові хмарки. Але найбільш ефектним, певно, є самосил гірканський. Він має щільну структуру й дуже швидко нарощує зелену масу, тому з нього виходять гарні бордюри.
Розмножити самосил можна діленням куща, напівздерев’янілими живцями, які заготовляють з однорічних пагонів, або насінням. Живцювати можна влітку з бічних пагонів. Живці нарізують довжиною 10—15 см. Укорінюють у горщиках у легкому вологому ґрунті. Це може бути суміш із торфу та піску (1:1). На зиму укорінені живці забирають у приміщення, а навесні висаджують у відкритий ґрунт. Шкідниками та хворобами самосил не уражується. Рослину також використовують як пряно-ароматичну.
Лідія ГЕРАЩЕНКО.
